«Інколи акторство заважає», — Лілія Ребрик

Уже минув місяць, відколи розпочалися зйомки чергового сезону
найпомітнішого танцювального шоу на вітчизняному ТБ — форматного проекту
«Танцюють всі!», яке кілька останніх років є однією з візиток каналу
СТБ. Наша розмова з незмінною ведучою програми, в якій учасники
показують свою танцювальну майстерність, — акторкою і молодою мамою
Лілією Ребрик.

«Непросто працювати, коли не ти один є господарем становища»

—
Ліліє, скільки часу у вас займає робота? Після того, як у вас
народилася донька і ви швидко повернулися «у стрій», не намагалися
зменшити «обсяги виробництва» ?

— Вважаю, що народження
дитини ні в якому разі не заважає роботі. Прекрасно можна поєднувати усе
— і я тому приклад. Уже через тиждень після народження донечки я
повернулася до роботи, через місяць ми вийшли у прямий ефір із проектом
«Танцюють всі!–5». Якщо порівнювати мій графік до появи Діанки і зараз,
то, звичайно, я зменшила обсяги роботи, оскільки мені хочеться
максимально довго бути поряд із дитиною, адже ми з моїм чоловіком
Андрієм пораємося без нянь, бабусь і дідусів. Ми намагаємося все робити
своїми силами, оскiльки не хочеться пропустити важливих моментів, бо
щодня Діанка видає щось новеньке. Діти — це найголовніше призначення
людини і найбільше щастя, яке має бути у житті. Наразі я вже повернулася
до театру, починаю зніматися у кіно. Також працюємо з Андрієм над тим,
щоб якнайшвидше відкрити свою танцювальну школу. Отож життя продовжує
бити ключем.

— Ви більше чотирьох років — ведуча проекту «Танцюють всі!». Чим відрізнялася для вас особисто робота у кожному сезоні?

—
Кожен сезон «Танцюють всі!» — це окремий аркуш паперу. Їх ніяк не можна
порівнювати, адже щороку до нас на проект приходять нові люди, нові
особистості. І щоразу я відкрита до нових відчуттів, до нового
сприйняття. Мені особисто цікаве і цінне у цьому проекті не те,
наскільки людина добре робить батмани чи па (адже всі, хто потрапляє до
двадцятки, й так прекрасно володіють своїм тілом), мені найцікавіше те,
якими люди приходять на проект і якими йдуть від нас. Мені цікаво
спостерігати за процесом. І чим він яскравіший і різнобарвніший, тим і
мені як ведучій, і глядачам цікавіше спостерігати за учасниками.

— Наскільки вільно почуваєтесь на сцені з Дмитром Танковичем?

—
Я тішуся з того, що ми за чотири роки спільної праці жодного разу не
посварилися. Між нами не було неприємних казусів, про які б не хотілося
згадувати. Не було в нас і флірту. Взагалі, не було ніяких таких
моментів, які б заважали нам у роботі. Мені здається, у нас обох є
якийсь внутрішній гумор. Відверто кажучи, в парі не так просто
працювати, адже не ти один є господарем становища. Не кожен вміє
працювати у тандемі. Це, мабуть, якесь особливе мистецтво. Із Дмитром у
нас прекрасні людяні стосунки, товариські. До речі, нещодавно ми
породичалися, він став хрещеним моєї донечки Діани.

«Деякий час мені не вистачало шаленості Циско…»

— Чи можна казати, що частину глядачів «Танцюють всі!» розгубив, коли з проекту пішли Олексій Литвинов і Франциско Гомес?

—
Особисто мені спочатку було сумно, що Олексій Ігоревич та Франциско
більше не будуть у суддівстві проекту. Звичайно, за чотири сезони ми з
ними зріднилися. Мені навіть деякий час не вистачало шаленості Циско та
розсудливості Литвинова. Але Костю Томільченка та Раду Поклітару я також
дуже поважаю і люблю, вони професіонали своєї справи. Зараз уже без них
не можна уявити проект. Говорити про те, що зі зміною суддівства проект
втратив частину глядачів, думаю, не можна. Бо у кожного з журі є своя
глядацька аудиторія та прихильники їхньої творчості.
До речі, на час
телевізійних кастингів шостого сезону проекту в кріслі Кості, який
задіяний у зйомках прямих ефірів проекту «Україна має талант» як
креативний продюсер, зараз Франциско Гомес. Тож глядачі шостого сезону
«Танцюють всі!» матимуть змогу побачити п’ятьох суддів, яких встигли
полюбити: Франциско Гомеса, Костю Томільченка, Раду Поклітару та
незмінних Влада Яму і Таню Денисову.

— Чим команда проекту «Танцюють всі!» ще дивуватиме у шостому сезоні?

—
Ви правильно сказали: саме дивуватиме. Шостий сезон буде взагалі не
схожим на всі попередні, у проекті буде дуже багато нововведень.
Найперше — замість шести програм кастингів показуватимемо вісім. Крім
звичних Києва, Одеси, Дніпропетровська, Харкова, Львова і Донецька,
глядачі побачать ще кримський та запорізькій відбір танцівників.
Взагалі, зміниться структура шоу. Але поки я не можу розкрити усі
секрети. Скажу лише: шостого сезону варто чекати з нетерпінням, він буде
іншим, захоплюючим, і з новими історіями людей.

«За «середні» оцінки мене сварили»

— Як вам допомагає акторська освіта і практика у роботі на телебаченні? Кого мрієте зіграти на театральній сцені чи у кіно?

—
У мене є ролі, які я хотіла зіграти і зіграла, наприклад, Соня в «Дяді
Вані» Чехова. Проте кожен артист, і я не виняток, вірить у те, що його
найкраща роль іще попереду. Телебачення і акторська діяльність — це
різні речі. Інколи акторство допомагає, а інколи навіть заважає. Я дуже
емоційна, мені іноді не завадило б додати якоїсь розсудливості. Але в
цьому, мабуть, є моя щирість, моя індивідуальність, чесність, і це мені
до вподоби.

— Ви закінчили на «відмінно» музичну школу,
акторський факультет Київського інституту імені Карпенка–Карого завдяки,
у першу чергу, своїй наполегливості чи тому, що вас супрово¬джує
везіння?

— Це, в першу чергу, — результат виховання моїх
батьків. З дитинства я запам’ятала: є оцінка «5» або «2». Батьки ніколи
не сприймали серединку, за оцінки «3» і «4» мене сварили. Тому я боялася
отримувати середні оцінки, навіть «двійки» для мене були не такими
страшними. Але я особисто не могла собі дозволити їх отримувати. Тому
залишався єдиний вихід — вчитися на «п’ятірки». Так сформувалася життєва
позиція: або бути найкращою, або взагалі не займатися справою.
Акторська
професія непроста, вона на виживання. Звичайно, можна бути і
середнячком, можна бути «десь там». Але мої амбіції не дозволяють
приймати таку позицію, це не про мене. Якби склалося саме так, я б
знайшла у собі сили піти з цієї професії. У мене є наполегливість,
працелюбність, цілеспрямованість — те, що в акторській діяльності
потрібно, щоб бути найкращим.

Валентина Самченко

Мовою оригіналу