Як подолати післяпологову депресію?

Народження дитини не завжди пов’язане для жінки з величезним сплеском радісних почуттів. Часом після такої важливої ​​події наступає період затяжної депресії. Психолог Анна Кушнерук розповіла, як подолати подібний стан.

Психолог вважає, що така депресія – це не протиприродне явище, і звинувачувати жінку в тому, що вона не відчуває радості від народження дитини не можна.

Читайте також: Любовь или зависимость: как разобраться в своих чувствах?

«У нас прийнято сприймати як абсолют:« Жінка стала матір’ю – це найщасливіший час, – говорить психолог. – Але ми не завжди стаємо мамами відразу після народження дитини. Це колосальний гормональний перформанс, який змінює звичні нам психічні реакції».

Для того, щоб впоратися з цим станом, за словами Анни Кушнерук, важливо усвідомити ряд важливих фактів, а саме:

– ви не зобов’язані транслювати щастя на весь світ;

– ви можете не відразу відчути зв’язок з дитиною;

– ви відчуваєте себе слабкою, і ваше тіло перестало вам належати. Поки це не повернеться, ви маєте право відчувати відносну розгубленість;

Читайте також: 8 фактов об измене, которые должен знать каждый

– фізичний стан впливає на психічний;

– вам важливо не тільки вміти «справлятися» з малюком. Мамі необхідно ще і спати, мати свій простір, щоб зберегти своє психічне здоров’я, і ​​це не є примхою;

– потрібно навчитися просити у близьких допомогу, не звинувачуючи їх, але озвучуючи те, чого ви від них очікуєте.

Для того, щоб впоратися з післяпологовою депресією, вам потрібно слідувати простим порадам:

– стежити за харчуванням;

– сести приємну фізичне навантаження;

– мати хоч 15 хвилин в день на тишу і медитацію (у кожного вона своя: комусь книгу почитати, комусь потанцювати, а комусь кому просто подихати);

Читайте також: Антисоветы для женщин: как разрушить свой брак?

– обов’язково стежити за собою! Ніяких домашніх костюмів і мішкуватих убрань!

– дозволити собі не думати, що складності – це назавжди. Це мине.

Якщо немає сил справлятися самостійно – потрібно звернутися до психотерапевта і не соромитися цього.