Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, багато хто прогнозував колапс української системи охорони здоров’я. Масові обстріли, руйнування лікарень, мільйони внутрішньо переміщених людей, дефіцит медичного персоналу, перебої з електро- та водопостачанням мали паралізувати її роботу. Цього не сталося.
Попри безпрецедентний тиск українська медицина продовжує працювати. Медики приймають пологи під час повітряних тривог, проводять операції в умовах постійної загрози обстрілів, евакуюють пацієнтів із прифронтових територій і водночас лікують людей із хронічними захворюваннями, для яких війна не скасувала потреби в медичній допомозі.
Втім, стійкість системи – це результат самовідданості медиків, а також ціла система рішень, що дозволяє лікарям виконувати свою роботу навіть у найскладніших умовах. Саме про ці рішення сьогодні варто говорити.
Українська медицина у цифрах
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO), від початку повномасштабного вторгнення в Україні підтверджено понад 3 000 атак на систему охорони здоров’я – найбільшу кількість, яку організація будь-коли документувала в межах однієї країни. Під ударами опинилися лікарні, амбулаторії, пологові будинки, автомобілі екстреної медичної допомоги, склади з ліками та інша медична інфраструктура.
Понад 9 мільйонів українців потребують медичної допомоги, а потреби на відновлення сектору охорони здоров’я вже перевищують 23 мільярди доларів США.
За понад чотири роки війни змінилася сама професія медика. Лікар має бути готовим працювати під час повітряної тривоги або перевірити готовність резервного живлення після нічного обстрілу.
Сьогодні головне питання вже не в тому, чи здатна українська медицина працювати під час війни. Вона це довела. Головне питання – як підтримати тих, хто четвертий рік поспіль працює на межі своїх можливостей.
Найбільший дефіцит сьогодні – не обладнання, а люди й час
Попри масштабну міжнародну підтримку, одним із найгостріших викликів для української медицини залишається кадровий дефіцит. Водночас мільйони внутрішньо переміщених людей звернулися до медичних закладів у нових громадах, значно збільшивши навантаження на лікарів.
Досвід МБФ «Альянс громадського здоров’я», який координує мобільні медичні команди на прифронтових територіях, показує, як ці виклики проявляються безпосередньо на рівні громад – це означає роботу з великою кількістю пацієнтів, які часто мають відкладені, хронічні та поєднані медичні проблеми й тривалий час не мали доступу до профілактичної, діагностичної або спеціалізованої допомоги. Під час одного виїзду медичний працівник може одночасно проводити первинний огляд, скринінг, консультування, базову діагностику, визначати подальший маршрут пацієнта та координувати направлення.
У результаті медики приймають більше пацієнтів, працюють зі складнішими клінічними випадками та змушені ухвалювати критично важливі рішення за лічені хвилини.
Саме тому підтримка системи охорони здоров’я сьогодні полягає не лише у фінансуванні. Досвід роботи мобільних медичних команд МБФ «Альянс громадського здоров’я», також показує потребу в системній підтримці самих медичних працівників – регулярному навчанні, клінічній супервізії, чітких протоколах роботи, психологічній підтримці, безпечних умовах виїздів, належному оснащенні та можливостях для професійного відновлення.
Війна не скасувала інфаркти, інсульти та рак
Поряд із лікуванням поранених українські медики щодня допомагають людям із серцево-судинними захворюваннями, онкологією, цукровим діабетом, ускладненнями вагітності та десятками інших станів, які не можуть чекати завершення війни.
Водночас мільйони українців через евакуацію, фінансові труднощі чи безпекову ситуацію відкладали профілактичні огляди, переривали лікування або не проходили необхідну діагностику.
Наслідки цього вже помітні. Лікарі дедалі частіше стикаються із захворюваннями, які можна було б виявити на ранніх стадіях, але тепер вони потребують значно складнішого й тривалішого лікування.
Коли пацієнт не може дістатися лікаря – лікар має дістатися пацієнта
Одним із найболючіших наслідків війни стала нерівність у доступі до медичної допомоги.
Якщо для жителів великих міст консультація лікаря часто залишається питанням кількох годин, то для мешканців прифронтових, деокупованих і віддалених громад навіть звичайний прийом може перетворитися на складне випробування.
Саме тому мобільна медицина перестала бути тимчасовим рішенням гуманітарного реагування. Вона стала важливою складовою сучасної системи охорони здоров’я.
Мобільні медичні команди проводять консультації сімейних лікарів і вузькопрофільних спеціалістів, здійснюють базову діагностику, допомагають пацієнтам продовжувати лікування хронічних захворювань та своєчасно виявляти нові проблеми зі здоров’ям. Для багатьох громад це єдина можливість регулярно отримувати медичну допомогу.
Показовим є досвід благодійного фонду Fortitude, який працює у складі Консорціуму TERA. Лише у червні 2026 року три мобільні клініки організації здійснили виїзди до 53 населених пунктів у 11 громадах чотирьох областей України, де безоплатну медичну допомогу отримали понад 4 200 пацієнтів.
Як зазначає CEO Fortitude Андрій Запітецький:
«Стійкість системи охорони здоров’я залежить не лише від професіоналізму медичних працівників, а й від того, чи створені для них умови працювати там, де вони найбільше потрібні».
Медики лікують інші травми – і потребують нових знань
Війна змінила не лише навантаження на лікарів, а й вимоги до їхньої професії.
Якщо ще кілька років тому більшість медиків рідко стикалися з мінно-вибуховими травмами або масовими надходженнями постраждалих.
Водночас стрімко зростає потреба у фахівцях із реабілітації, фізичної терапії, психологічної допомоги, інфекційного контролю та кризової медицини.
Саме тому безперервне професійне навчання сьогодні перестало бути питанням кар’єрного розвитку. Воно безпосередньо впливає на безпеку пацієнтів і здатність системи охорони здоров’я реагувати на сучасні виклики.
Хто допомагає тим, хто щодня рятує інших?
Для медиків війна – це постійний контакт із важкими пораненнями, смертями, морально складними рішеннями та відповідальністю за життя інших.
Саме тому підтримка медиків має включати доступ до програм психічного здоров’я, психологічної підтримки та професійної допомоги у подоланні наслідків тривалого стресу.
Одним із прикладів такого комплексного підходу є діяльність Mission Kharkiv, яка працює у складі Консорціуму TERA. Організація не лише забезпечує лікарні необхідними ресурсами, а й розвиває програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки (MHPSS), допомагаючи медикам зберігати професійну стійкість в умовах тривалої війни.
Українська медицина вистояла. Але цього вже недостатньо
За понад чотири роки повномасштабної війни українська система охорони здоров’я продемонструвала стійкість, яку ще у 2022 році багато хто вважав неможливою. Попри тисячі атак на медичну інфраструктуру, кадровий дефіцит, постійні обстріли та величезне навантаження, лікарні продовжують працювати, а медики – рятувати життя.
Проте було б помилкою покладатися лише на цю стійкість, професіоналізм і самовідданістт медичних працівників. Жодна система не може нескінченно триматися на людському героїзмі.
Щоб українська медицина залишалася стійкою, медикам потрібні не лише слова вдячності. Їм потрібні безпечні умови роботи, сучасне обладнання, стабільне забезпечення медикаментами й витратними матеріалами, ефективна логістика, доступ до безперервного професійного навчання, психологічної підтримки та сучасної реабілітаційної інфраструктури. Не менш важливо забезпечити доступність медичної допомоги для людей, які живуть у прифронтових, деокупованих і віддалених громадах, де мобільні медичні команди часто залишаються єдиною можливістю отримати консультацію лікаря.
Саме тому сьогодні дедалі більшого значення набувають партнерства між державою, міжнародними донорами, громадами та українськими гуманітарними організаціями. Останні не лише допомагають лікарням обладнанням чи медикаментами, а й працюють над розвитком системних рішень – підтримують мобільну медицину, розширюють реабілітаційні послуги, інвестують у навчання фахівців, психічне здоров’я медиків та розвиток місцевих спроможностей.
Одним із прикладів таких співпраць є Консорціум TERA, заснований БФ «Team4UA», що об’єднав українські національні організації з різною експертизою для комплексної підтримки громад і системи охорони здоров’я. Його досвід показує, що ефективність гуманітарної допомоги визначається не окремими проєктами, а здатністю поєднувати різні рішення навколо реальних потреб людей і медичних працівників.
Наразі в межах діяльності Консорціуму TERA діяльність у сфері охорони здоров’я та доступу до медичної допомоги реалізують кілька українських організацій із різною експертизою. МБФ «Альянс громадського здоров’я» та БФ «Fortitude» працюють над посиленням мобільних медичних команд, підтримкою медичних закладів і розвитком спеціалізованої медичної допомоги. Національна агенція гуманітарної допомоги «ZDOROVI» забезпечує системну підтримку медичних закладів і доступ до необхідних ресурсів. ГО «Mission Kharkiv» забезпечує медичну евакуацію людей із небезпечних територій, допомагаючи пацієнтам дістатися до безпечних місць і необхідної медичної допомоги.
«Сьогодні системі охорони здоров’я потрібні не лише окремі проєкти підтримки, а взаємопов’язані рішення. Мобільна команда має дістатися до людини, медичний заклад – мати ресурси для надання допомоги, а людина з небезпечної території, яка має хронічну хворобу або є представником маломобільних груп населення – можливість безпечно виїхати й отримати необхідну підтримку після евакуації. Саме тому в межах Консорціуму TERA ми працюємо з партнерами, які мають різну експертизу, але доповнюють одне одного. Так ми можемо відповідати не на одну проблему, а на весь ланцюг потреб – від доступу до медичної допомоги до посилення спроможності самої системи», – зазначає Жан-Крістоф Боні, директор БФ «Team4UA».
Попереду на українську систему охорони здоров’я чекають не менш складні виклики.
Від того, наскільки системно держава, міжнародні партнери, громади та громадський сектор відповідатимуть на ці виклики, залежить не лише якість медичної допомоги. Від цього залежить стійкість країни загалом.
У День медичного працівника ми дякуємо всім, хто щодня стоїть на варті життя: лікарям і лікаркам, медичним сестрам і братам, фельдшерам, парамедикам, працівникам екстреної медичної допомоги, реабілітологам та всім фахівцям системи охорони здоров’я.
Та найкращою подякою для них мають бути не лише слова. Нею повинна стати спільна робота над тим, щоб українські медики й надалі могли виконувати свою справу – у безпечніших умовах, із сучасними знаннями, необхідними ресурсами й упевненістю, що, рятуючи інших, вони самі не залишаються без підтримки.