Ексклюзивне інтерв’ю з Надією Матвєєвою: що розповіла телеведуча й коуч

Професійний шлях і медіа

Як ви відчуваєте трансформацію від «Все буде добре» до власного YouTube-шоу «Запитала»?

– Проявлення у соціальних мережах — це сучасна вимога до великих і особистісних брендів. Телевізійні канали створюють YouTube-проєкти, інфлюенсери це роблять, і я запроваджую вже деякий час такий експеримент на своєму YouTube-каналі. У мене було інформаційно-розважальне «Запитала»,  а потім сезон спілкування з експертами в проєкті «Добре з Надією».

Я не відчула це як особисту трансформацію, просто робила разом з однодумцями те, що було доречно і можливо. Напевно, це моя адаптивність так працює. Я залишаюсь собою відповідно до обставин і роблю те, що вмію і потрібно зараз. Професійна навичка, сформована за 28 років роботи у медіа.

Чим відрізняється робота на телебаченні від роботи у власному онлайн-проєкті? 

– Соціальні мережі мають алгоритми, які постійно змінюються. Для того, щоб привернути увагу глядачів у більшій мірі, й надати можливість тим, хто створює контент проявляти всі свої творчі здібності. Цей процес триває і мені він подобається також як будь-який творчий процес. У тому числі ведення телепроєктів.

Основана різниця, напевно, це масштабність команди. Над телевізійними проєктами, особливо такими значущими як «Все буде добре», «Позивний Надія», працює ціла команда професіоналів, кожен із яких на своїй ланці несе відповідальність й вносить частку в творчий і професійний процеси.

Створення YouTube-проєктів або творчі здобутки в інших соціальних мережах — це більш індивідуальне навантаження й можливість проявити всі свої фантазії й здібності та спробувати донести їх до глядача. Також переконатися: працює це чи ні. І що робити далі. Тут така більша гнучкість, швидкість, і мобільність. Не менш захоплюючий процес.

Які виклики ви бачите у сучасному українському телебаченні?

– Як на мене це етичність. Тобто, відповідність того, що відбувається в медійному просторі тому, що відбувається в суспільстві. Це така межа між тим, що люди хочуть радіти життю і водночас бути відповідальними за історичні процеси в країні. Це створює вимоги до будь-якого телевізійного й власне індивідуального проєкту. Коли вимірюєш цінність не лише через те: сподобається чи не сподобається це глядачу, а й те, наскільки це буде корисним для аудиторії, розвиваючим, а найголовніше таким, що зробить людину спокійнішою, впевненою, вдумливою, тобто, дорослою психологічно.

Психологія та коучинг

Що стало поштовхом до здобуття освіти психолога та коуча? 

– Знання з психології та професійного коучінгу інтегровані не лише в життя телеведучої або інфлюенсерки, а й у життя в цілому. Тобто, знання того, як працює емоційний інтелект, як змінюються думки, як вони впливають на життя й результати, дає не тільки моїм клієнтам, а й мені можливість чіткіше бачити шлях, адаптуватися в умовах невизначеності, зберегти свою психіку, і отримати все таки задоволення від життя, яким би складним воно не було. А це є запорукою виживання, як на мене, для всіх українців. Тому дуже раджу, якщо є така внутрішня потреба, звертатися у психотерапію. Якщо хочете зорієнтуватися в своєму теперішньому часі, в планах на майбутнє і майбутніх результатах, йти в професійний коучінг за міжнародними стандартами.

Як ви інтегруєте психологічні знання у свою роботу ведучої? 

– У повсякденному житті я завжди радила впроваджувати маленькі радощі завдяки яким ми можемо спрямовувати фокус уваги саме на те, що найменше нам може допомагати радіти, а потім розповсюджуватися й на інші сфери.

Сучасні американські психотерапевти винайшли так звані глімери. Тобто, яскраві маленькі радощі життя, які активізують нервову систему в сприйнятті радості, допомагаючи пережити стрес і налагодити життєві процеси. Це дуже надихаюче, мені відгукується, і я раджу всім людям це.

Особисті виклики

 Як ви пережили перші дні війни, і що допомогло триматися?

– Напевно у перші дні війни спрацював захисний механізм психіки, коли я вважала, що ми обов’язково це переживемо, це ненадовго, такого не може бути — відторгнення. Це частина сприйняття трагічної інформації, яка притаманна багатьом людям. Потім, коли з’ясувалося, що потрібно виживати, шукати способи миритися з новими умовами. Наприклад того, що частково не було продуктів, почалися повітряні тривоги, багато хто з друзів виїхав із країни. Тобто, все настільки швидко змінювалося в стані стресу, що довелося швидко адаптуватися. Напевно це і допомогло пережити перший час війни.

Чи змінилося ваше ставлення до сім’ї та близьких у цей час? 

– Піклування про близьких людей, друзів, тих, хто опинився в скрутному становищі, й не знав, як упоратися зі своїм стресом, це теж фактично і самодопомога. Тому що зосереджуєшся на тому, за кого відповідаєш, кому дійсно можеш допомогти, це якось упорядковує думки. Не зважаючи на стреси й на важкі періоди у спілкуванні, тому що всі були в максимальному стресі, ми вийшли з цього періоду ще більш дбаючими одне про одного, й цінуючими кожен день. Те, скільки трагедій відбувається навколо, допомагає й співчувати людям, і цінувати те, що принаймі ми живі й майже здорові.

Які уроки ви винесли з особистих криз і як вони вплинули на вашу професію? 

– Найголовніший висновок із будь-якої кризи, у тому числі й під час масштабного стресу, це те, що вона — мине. Те, що потрібно знайти добре ставлення до себе, в першу чергу. Тому що претензії, почуття провини, це те, що підсилює стрес і не дає ніякого конструктиву в діях. Якщо є можливість заспокоїтися, завдяки тим ритуалам, про які ми вже вище говорили, то це спосіб заспокоїти мислення, і вже більше варіантів виходу з кризи знаходиться.

І ще в такі моменти, періоди життя, коли стає необхідність вірити в щось більше. Як говорила моя бабуся: «У Бога є на все свої плани». Оця довіра до Бога, до Всесвіту, який має безліч причин і наслідків, ми не можемо їх врахувати, але маємо довіряти. Причина — все іде так, як має бути. Мені тут хочеться додати: «Все буде добре!». Це роками було мантрою для мене й для багатьох мільйонів українців. І знаєте, думаю, що зараз саме час відновлювати цю мантру, для того, щоб внутрішньо мати впевненість і надію. Насамперед на те, що в нас вистачить сил, а у Бога планів на те, щоб Україна жила і ми були в ній.

Натхнення та життєва філософія

Що для вас означає фраза «Все буде добре» сьогодні? Які джерела радості та сили ви знаходите у повсякденному житті?

– Мої маленькі радощі, щоденні ритуали, ранкова кава, я дуже люблю каву, навіть не згадаю, скільки років тому у мене з’явилася ця звичка, прогулянки. Зараз впровадила силові тренування, це і необхідність для здоров’я і функціональності, і як виявилося, ще й задоволення.

Спілкування з людьми, які близькі мені по духу, з рідними, з друзями, й з колегами. Це завжди натхнення бачити людей, які хочуть й можуть ділитися своїми добрими почуттями щиросердно й тепло.

Звичайно — моя собака, яка є неймовірним джерелом радості та любові. І повсякденні справи, в які занурюєшся й відволікаєшся від інформаційного шуму. Помітила, що розчищаючи від снігу автомобіль, занурююсь в цей процес, що мені якось легше стає. От такі побутові повсякденні справи, знаю багатьом, особливо жінкам, допомагають, щоб відволіктися від цього інформаційного шуму. І хоча б тимчасово заспокоїтися тим, що ми можемо дійсно змінювати своїми руками, почуттями. Таким чином добре впливати на те, що з нами відбувається.

Який універсальний порадник ви могли б дати людям, які відчувають втому чи розгубленість?

– Почуття розгубленості та втоми супроводжує практично всіх людей. Зараз це може бути вигорання, напруження від роботи, якась особиста трагедія. Якщо все ж таки ще є якесь усвідомлення сили, щоб зупинитися й подбати про себе, то це буде першим кроком для відновлення. Це суто індивідуально, те, що вам подобається, що заспокоює, й головне — що легко зробити, щоб не було так: «Мені було б добре, якщо б зараз стрибала з парашутом, але це неможливо і тому мені погано».

Завдання знайти саме серед простих і доступних речей те, що вас заспокоїть, покращить трішечки ваш стан. Не ставте великих завдань заспокоїтися одразу. Одразу стати радісною. Зараз це фактично неможливо, а й не потрібно. Маленькими кроками, але регулярно, робити щось приємне для себе.

Ще дуже важливо зменшити зовнішню інформацію. Давайте усвідомлювати, що більшість того, що поступає зовні й стосується глобальних подій в Україні, або у світі, це інформаційна маніпуляція. Ми не знаємо, з якою метою її подають. Може хаотично, а можливо з якимись намірами. Тому зберігаючи спокій у своєму просторі робіть так, щоб ось цей інформаційний шум, інтерпретації того, що відбувається, не псували вашої психіки.

Майбутнє та розвиток

Чи бачите ви себе більше у психології, ніж у медіа, у майбутньому? 

– Я бачу себе амбасадоркою розвитку емоційного інтелекту, що зараз надактуально, й коучінгового розвитку, знайомство українців із професійним коучінгом, і допомогу людям через це та психологічним практикам. Як на мене, це дуже посилює мене як і професіонала в медіа. Тому що телеведуча, яка має вище перераховані освіти, це людина, яка дійсно може бути складовою серйозного, теплого, розвиваючого, соціального проєкту. Тому, це дійсно підсилюючі одне одного речі напрямки. Я дуже щаслива, що моє життя так склалося, що я можу все це використовувати, й таким чином бути корисною людям.

Як ви уявляєте роль українських медіа у післявоєнному відновленні країни?

– Відновлення України і роль медіа в цьому це процес, як на мене, який відбувається в моменті. Тобто, дуже швидко змінюються обставини, вимоги, потреби, бажання суспільства, й окремих людей, і загадувати, як саме це буде, складна справа. Я за це не візьмуся говорити.

Те, що ми говорили вище, про роль медіа в соціумі, і перше за все — етичність, дає надію і можливість медіа телевізійним і іншим, діджитал проєктам стати частиною цього відновлення, і якщо це відновлення буде ось так гармонійно відбуватися, то і Україна зможе швидше стати процвітаючою країною (зі стали розвитком). Як же ми всі цього хочемо, мріємо, і сподіваємося на це. І давайте будемо впевненими, що так воно і буде.

Читайте інші цікаві новини в Instagram та Telegram СТБ