Чоловік зірки «Кріпосної» та інших серіалів СТБ Наталки Денисенко Андрій Федінчик служить в теробороні, а його дружина воює на інформаційному фронті. Наталка створила інфоресурс для українців, які вирішили переходити на українську мову, вона записує відео для підтримання бойового духу й допомагає волонтерам де і чим може. Акторка ексклюзивно розповіла нам про всі свої ініціативи, про свого чоловіка, та про реакцію на застосування неопізнаної хімічної зброї в Маріуполі в ніч на 12 квітня.
«Не тільки я збирала гроші, щоб ми закупили бронежилети для підрозділу Андрія. Зараз це все дуже дорого, і гроші, які мені допомогли зібрати мої підписники, ― це лише невелика частина. Хлопці також скидалися своїми грошима, і завдяки цьому ми змогли придбати дуже класні та круті бронежилети. І ще ми зробили бронежилети для інших бійців ― безкоштовно. Тому що мій друг і митець Тарас Сахно, який в Америці працює з фондом “House of Ukraine», проспонсорував нам купівлю цих плиток для бронежилетів, а також тканини і липучок. А волонтерка з Житомира допомогла все це доставити, і вже у швейному цеху дуже багато жінок безкоштовно шили ці бронежилети. Я дякувала цьому фонду і волонтерам, які допомагають таке зробити.
Моя участь у цьому ― крапля в морі. Це зробила вся Україна, і зараз кожен робить усе, що може, й кожна людина намагається зробити вклад у нашу перемогу, і я так само.
Намагаюся робити максимум із того, що я можу. Створила Telegram-канал для всіх українців, які вирішили перейти з російської на українську у спілкуванні, тому що я також та українка, яка вирішила перейти виключно на українську у спілкуванні. У путіна була така місія ― “денацифікація та демілітаризація”, і я вже писала в Instagram, що він усе зробив навпаки, тому що ми збираємо на бронежилети, й волонтери з усього світу скуповують ВСЕ: амуніцію та зброю, ― і везуть нам сюди. І для всіх нас, українців, стало просто як “крок честі” розмовляти українською, через цю “денацифікацію” путіна. І я допомагаю людям, які зробили цей важливий крок ― як перейти, як це зробити краще, щоб усе навкруги допомагало цьому. Тому що це нелегко ― у нас є спеціальні вправи на наголоси, на русизми, якими ми звикли користуватися».
Чоловік Наталки Денисенко 24 лютого заявив, що йде захищати Україну, і вже більш як півтора місяця боронить нас від окупантів. Акторка дуже обережно тримає зв’язок із коханим і не знає навіть, де він, ― задля безпеки.
«Не можна багато чого розповідати ні про частину, ні про навчання, тому що по частинах відпочатку б’ють крилатими ракетами. І максимально убезпечуємо наше спілкування. Йому дуже подобається вчитися, хоч і каже, що важко. Ще до війни він мені одразу сказав, що, як щось почнеться, то буде захищати Україну. А я жила у своєму світі рожевих окулярів і думала, що просто втечемо. Але коли це настало, із першим вибухом ми обоє зрозуміли, що, як і кожен українець, ми маємо щось робити для нашої перемоги. Андрій сказав: “Якщо я не піду, то хто піде? Треба йти захищати нашу країну”.
Акторка емоційно відреагувала на новий антилюдяний злочин путінських військ під Маріуполем ― застосування невизначеної хімічної зброї проти українців у блокаді.
«Я не вважаю, що це провокація, щоб посіяти паніку. Тому що ми бачимо, що росія ― це та країна, яка робить напад підлим, брехливим способом, тому що я знаю з перших вуст історії про жахи, які відбувалися у моїй рідній Чернігівській області. Я теж допомагаю, чим можу, і тримаю зв’язок з однокласниками своїми. Зокрема, Андрій Ярмоленко ― футболіст в Англії ― теж дуже потужно допомагає і всій Україні, і Чернігівській області, і бійцям ― усім, чим може. Просто він там, і я хочу, щоб знали про те, скільки всього він зробив, подякувати йому особисто й від усіх українців. Я горда, що вчилася в одному класі з такою людиною з великим серцем.
Я не думаю, що в Маріуполі була провокація, бо ці люди, які виходять з Маріуполя, кажуть, що це суцільне пекло. І я розумію, що росіяни ― наші вороги ― роблять усе, щоб знищити це місто, і вдаються до таких жахливих атак. Мене це пригнічує, тому що ми як піддослідні щури. Світ дочекався цих фотографій з Бучі, цих катувань, цих зґвалтованих жінок, дітей, дочекався хімічної атаки в Маріуполі. Зараз ми не можемо ніяк підтвердити цю інформацію, тому що туди не доїдуть експерти та журналісти, ― це дуже погано. Наші ЗМІ та наші люди не звикли брехати, і я вірю, що це правда, що ці звірства ― правда.
На нас звалилося зло, яке нищить усе навколо. Зрозуміло, чому така реакція у наших партнерів, бо вони переживають за себе, свою економіку та своїх людей ― щоб вони не голодували. Але коли біля тебе вмирають люди ― реакція має бути інша. Я дуже вдячна нашому президенту, який це все розуміє і пропонує створити нові органи для врегулювання подібних ситуацій оперативно. НАТО показали, що вони не в змозі захистити світ, ― так, Україна не в НАТО, але тепер ясно, що вони не всесильні. Велика подяка за те, що вони допомагають хоч чимось. Але зараз допомога Великої Британії як окремої країни просто величезна, вони розуміють, що ми в біді, і дають нам усе. А НАТО ― тільки коли побачили страшні звірства росіян в Україні. Нам не повинен ніхто допомагати, але це ― як питання моралі. Коли я йду вулицею і чую, як жінка кричить: “Рятуйте!”, то я не буду думати: “А чи допомагати мені? А чи справді її ґвалтують? Це треба подумати ― допомагати їй чи ні”. Я одразу буду допомагати ― це питання честі. Дякуємо за те, що вони взагалі роблять для нас, але варто запам’ятати відповідні кроки, які вони робили, і розуміти, хто нам друг, а хто ворог. Я впевнена, що Україна в майбутньому буде великою державою, і якщо в якійсь країні буде конфлікт, ми не будемо думати: це наш партнер чи ні».
Наталка Денисенко звернулася до українців зі словами підтримки та закликом, що робити, якщо хтось ще досі не визначився: «Прошу, щоб люди зараз не залишалися осторонь політики, не залишалися осторонь націоналізації і мілітаризації нашої, тому що ми маємо боротися і ростити нашу культуру, все розказувати нашим дітям, розмовляти українською мовою, максимально робити нашу армію сильною і вчити наших дітей, як треба захищатися, щоб такого в історії нашої країни більше не повторилося. І вчити наших дітей не бути поза політикою і робити все, щоб наша країна процвітала, і такого більше на сталося. Прошу всіх: не будьте поза політикою і допомагайте нашій країні у цій війні усім, чим можете».