Президент України Володимир Зеленський дав велике інтерв’ю кільком журналістам російських видань, серед яких як і заборонені путіним у росії, і легальні. Зеленський відповів на всі запитання та розвінчав найпопулярніші фейки, які поширюють російські пропагандисти про Україну.
Про війну та військовополонених
Ми вважаємо себе самостійною державою з великою, глибокою історією та моральністю.
Ми не тримаємо в секреті, хто в нас військовополонений. До мене звернулися військові і запитали, яке моє рішення. Моя перша пропозиція була всіх на всіх поміняти. Я вважаю, що необов’язково діяти якимись канонами, мовляв, дочекаємось кінця війни або підзбираємо ще… Я не розумію, навіщо це. Не треба мірятися 10 на 10, 11 на 11, «ой, зачекайте, ми ще підназбираємо». Я вважаю це скотством.
Ми не хочемо тримати трупи. Вони (росіяни) спочатку відмовлялися їх забирати, потім якісь мішки нам пропонували. Сміттєві пакети… Знаєте, у нас у всіх у житті йшли люди. Нехай не близькі та не рідні. Але навіть коли кішка чи собака вмирає, так не чинять!
У нас люди набили б морду, якби їм додому привезли в мішку когось, або не хотіли забирати, або взагалі приховали.
Ставлення українців до росіян
Ставлення після 24 лютого (до росіян) погіршало. Втрачено емоційний складник навіть до народу.
Для України ми зрозуміло, в ім’я чого (воюємо). А що ви? Що у вас у країні відбувається ― для мене незрозуміло. Трагедія, що впливає на нас.
Війна на нашій території не принесе нічого доброго російській людині.
За 8 років люди починають закінчувати шкільну освіту, можна подорослішати, вивчитися, можна вивчити предмет, стати професіоналом у будь-якій сфері. Я пішов би в журналістику, в слідчі. Я сам би знайшов, копав, якби справді хотів зрозуміти, що з цим робити. Але якщо я не хочу, то мені легше підтримувати чинний режим. І вважаю, що це найстрашніше розчарування в російському народі, що перейшло в ненависть народів.
Найгірше для російської мови зробив володимир володимирович путін. Вважаю, непоправна шкода. Звичайно ж, люди будуть соромитися за межами росії говорити російською мовою.
Про бойкотування спортсменів та діячів культури
Я вважаю, що ти не можеш відчути цей біль, у якому ми. Але ти маєш хоча б знати та відчути на собі якийсь дискомфорт. Тоді ти зможеш зрозуміти, що ти не такий, як усі, а тебе твій уряд зробив ізгоєм. І тому міжнародне бойкотування спортсменів — рішення правильне! Вони причетні, може, навіть не відчувають це до кінця. Але вони повинні розуміти, що вони є інструментом іміджу країни.
Не треба підпалювати чийсь автомобіль, не треба стріляти, не треба нікого примушувати. Але просто підтримати, просто сказати, що я не можу і не хочу так жити. І навіть якщо вас почула одна людина, це буде плюс один, а не мінус.
Про переговори та референдум
«Демілітаризації» та «денацифікації» ми взагалі не обговорюємо. Я сказав, що ми не сядемо за стіл переговорів, якщо говоритимемо про якусь демілітаризацію, денацифікацію. Для мене це абсолютно незрозумілі речі.
Російська сторона відчуває перемогу, що ця зустріч відбулася. Що це додає якусь суб’єктність олександру григоровичу лукашенку. Якщо ми зможемо закінчити війну, а олександр григорович відчуватиме, що він знову в хаті господар, — та ради Бога. Мені все одно. Це вибір білорусів, але не наш.
Кожен наступний день війни ставить під питання взагалі розуміння того, що таке російська мова і навіщо вона. Люди самі не хочуть читати, дивитися кіно, говорити російською мовою.
У нас усі говорять, як хочуть. У нас понад сто національностей живе в країні. Тому я сказав, що лише договір про дзеркальну повагу до історії, мов, культурних цінностей з усіма сусідами…
Час перестати грати в історію із закриттям російських шкіл. Хочете російську школу? Будь ласка, відкривайте, але за умови: ви відкриваєте у нас, ми відкриваємо у вас.
Поважайте нас і нашу мову ― українську. Не треба говорити, що це недомова, що це мова людей, які не є грамотними. Я готовий посперечатися з будь-ким, хто це каже. Поговорити із будь-яким російським політиком. Особисто поспілкуватися російською. А потім спробувати поговорити з ним і українською.
Референдум неможливий, коли є присутність військ. Ніхто ніколи не зарахує результатів цього референдуму, якщо на території країни перебувають війська або озброєні незаконні формування. Це те, що вони (росіяни) зробили в Криму. Який це референдум? Це нелегітимний процес.
Будь-яка людина, російський бізнесмен, який сьогодні готовий давати гроші на підтримку української армії, може розраховувати на забезпечення від нас безпеки, роботи і розвиток його бізнесу. Але якщо вони сьогодні готові допомагати нам. Не обов’язково це публічно робити. У таких питаннях мені все одно, хто людина за національністю, важливо, якою вона є всередині.
Про біолабораторії
Ядерної зброї у нас немає, біолабораторій та хімічної зброї у нас теж немає. Якби я був президентом у той період, коли наша держава підписувала здачу наших інтересів, я так це не віддав би. Як і не віддав би флот, як і не дозволив би роздавати російські паспорти в Криму.
Про перемогу України
Мені не 70 років. У мене є час. Але я ненадовго. І після мене прийде людина гідна. Я хочу закінчити цю війну. Не хочу, щоби були сотні тисяч загиблих. І тому силового нападу я не розглядав ні на Донбас, ні на Крим. Тому що глибоко розумію, яка кількість наших людей загинула б. І яка ціна у цих територій? Нехай навіть відвойованих.
Звернення до громадян росії
Війна закінчиться, коли всі захочуть прийняти, що це була велика помилка російської влади, що призвела до катастрофи для російського народу і трагедії у відносинах українського та російського народів.
Потрібно думати про своїх дітей та онуків. Про себе вже нема чого думати. Люди сьогодні дорослі, такі, як ми, вони вже одне одному нічого не вибачать. Я в це не вірю. Але за дітей треба боротися. Це великий шанс, бо ми з цих земель не переїдемо, що справедливо!
Ми точно хочемо миру. Якби ми не хотіли, ми завтра були б у Криму. Якби було на рівні: «Ура! Ми вперед! Ми побігли!» Та немає жодного «ура». Ми на своїй території їх б’ємо. Один український військовий б’є 10 російських, бо вони не розуміють, що вони тут роблять. А наші точно знають, що їхня дружина з дитиною зараз у Польщі. Або у Волновасі, де її задавили. Тому стільки сил у нашого народу.
Коли росія каже, що в документах має бути прописано: «Ви не будете військовим шляхом забирати Крим», ― то ми прямо заявляємо: не будемо ми його забирати військовим шляхом! Людей шкода! Наших шкода!
Що там зроблено у Криму за 10 років? Побудовані готелі, як у Дубаї? Що там зроблено? Що ви (росіяни) туди принесли?
Україна для путіна небезпечна з багатьох точок зору. По-перше, він уже втратив вплив російської мови. Він хоче все це відновити силою. По-друге, успіх України в геополітиці, прихильності, народі. Такий азартний, працьовитий народ, звісно, економічно вистрибне. І відомо, що є економічні ризики в росії. Аж раптом його народ подивиться і подумає: а чому б і нам не спробувати?
Я вважаю, що плани путіна не є стратегічними. Стратегія ― це не те, що буде після мене. А це те, що буде після п’ятої людини, такої, як я. Що буде через п’ять поколінь. Де ми будемо. Мене цікавить, що буде з Україною!