Київ та міста України регулярно обстрілюються російською артилерією та авіацією. Лунає сигнал тривоги й жителі прямують до укриттів ― з дітьми, найважливішими речами, «тривожними валізками» і навіть матрасами для ночівлі. Як подбати про дитину в укритті та що їй казати ― радить психологиня Світлана Ройз.
Коли ви вдома чи у сховках, варто стежити за настроями дитини. Світлана Ройз радить, якими фразами можна говорити з нею, чим зайняти і заспокоїти.
«Нам потрібно чесно і дуже короткими фразами відповідати на запитання дітей, навіть на найбільш тривожні. Пояснити, що зараз у нашій країні війна, але наша армія зупиняє всі сили ворога. Робити акцент: “Наша армія дуже сильна”. Пояснити сигнали сирени: “Коли чуєш сирени, це означає, що наша армія поруч, вона виявила небезпеку і бореться з нею. І це означає, що про нашу безпеку дбають”. Треба запевняти дитину, що зараз ми в безпеці», ― наголосила Ройз.
Які слова нам обирати:
- «Я ― дорослий, я тебе захищу, я з тобою».
- «У нас є план, я знаю, що робити».
- «Дивися, скільки людей разом і як наша армія нас захищає».
Не соромити за страх, дозволити виявити будь-які емоції. Не порівнювати з іншими, навпаки, бадьорити: «Ти ― молодець, ти так гарно справляєшся. Ти мій герой, ти моя героїня».
Переміщуючись в укриття, взяти з собою іграшку чи іншу улюблену річ, або стискати руку, або зробити з хустки мотанку. Просити дитину, щоб обійняла нас міцно-міцно.
Робити будь-які вправи, що задіюють тіло:
- Вправи на розтягування, потягування, інші.
- Можна бити стіну, опиратися на неї.
- Стрибати в класики, можна стрибати, сидячи на сідницях.
- Можна дати гру в телефоні.
Підлітки можуть дистанціюватися, уникати всього, сидіти в тіктоці, не реагувати. Це їхній спосіб упоратися з напругою. Варто дати їм конкретне доручення і можливість проявити емоції.
Важливо разом співати, дати дитині змогу в малюванні, ліпленні, складанні лего трансформувати свій страх і напругу.
Уявити себе, сім’ю, місто, країну під веселкою ― під захисним куполом. Малювати, створювати уявні та зроблені з підручних матеріалів захищені простори.
Якщо дитина бліда ― розгойдуватися, не реагує на контакт ― розтерти руки, мочки вух, дати шоколад і солодкий чорний чай.
Взяти на руки, поколихати, почати співати пісню, яку вона пам’ятає.
Звертатися на ім’я, говорити: «Мама й тато поруч».
Потім дати чи тетріс на телефоні, чи пограти в дартс або в гру, пов’язану із просторовим сприйняттям.
Повторювати: «Ми обов’язково впораємося, ми дуже сильні».
Для батьків, які перебувають з малятами в укриттях, небайдужі українці створили канал із казками, які можна завантажити та прослухати офлайн: https://t.me/pavlushaiyava