З 17 по 31 травня в столичному Центрі української культури та мистецтв проходить унікальна фотовиставка з героями медичного реаліті «Я соромлюсь свого тіла», а також низка лекцій від зіркових спікерів. Лариса Феденко – учасниця фотопроекту. Щоб виправити сильну деформацію стоп і подарувати дівчині можливість ходити, лікарям знадобилося два роки. Про те, чому вона вирішила звернутися за допомогою до «Я соромлюсь свого тіла», а також про складнощі під час лікування, Лариса розповіла в інтерв’ю.
Читайте також: Унікальна фотовиставка «Я соромлюсь свого тіла» зустріла перших гостей
Що підштовхнуло до рішення стати учасницею проекту?
А у мене вибору більше не було. У моєму місті таку операцію зробити було неможливо і неможливо досі. Я пам’ятаю, коли заповнювала анкету, не вірилося, що мені можуть запропонувати допомогу і що таку проблему взагалі реально вирішити. Навіть після дзвінка з «Я соромлюсь свого тіла» не могла усвідомити, що це все відбувається зі мною. Потім сіла, видихнула. І зрозуміла, що мені дуже пощастило.
Складно було розповісти про свою біду?
Я зовсім не думала про те, покажуть це по телевізору чи ні. Я знаходился на межі, а мені буквально протягнули рятівну соломинку, за яку не можна було не вхопитися.
Скільки тривав період лікування і реабілітації?
Цілий рік пішов лише на те, щоб знайти мені лікаря. Потім було дві операції – після кожної реабілітація півроку. В цілому, мене лікували трохи більше, ніж два роки.
Що було найскладнішим?
Найважче було перед першою операцією. В першу чергу морально. Я сиділа в очікуванні, не розуміючи, допоможуть мені чи ні. Раптом подзвонили б і сказали, мовляв, вибачте, в рамках нашого проекту, а може і взагалі, таку проблему не можна вирішити… Коли вже призначили день операції, стало страшно, як все пройде. А ось перед другою вже було значно спокійніше. Я знала, до чого готуватися, довіряла лікарям.
Читайте також: Валерія Усік – учасниця фотовиставки «Я соромлюсь свого тіла»
А що ти зробила першим, коли змогла, нарешті, ходити без дискомфорту і болю?
Звичайно, почала гуляти! На Хрещатику, наприклад. Я раніше ніколи не могла пройти його повністю, дійти до Арки дружби народів, постояти там. Тепер можу хоч всю набережну обійти! Можу танцювати і робити все, що для будь-кого є повсякденним, але таким довгоочікуваним для мене.
Як зараз складається твоє життя? Що ще змінилося з моменту фінального прийому в клініці «Я соромлюсь свого тіла»?
Після зйомки фіналу я не повернулася додому. Залишилася в Києві, знайшла житло і роботу. Поки глобальних планів немає, але мені тут дуже подобається.
Фотовиставка за участі Лариси Феденко проходить з 17 по 31 травня за адресою:
вул. Хорива, 19-в (Центр української культури та мистецтв, м. Контрактова площа).
Вхід безкоштовний.
Час роботи: пн–пт 10:00–19:00, сб–нд 10:00–18:00.
Дізнайтеся більше про історію Лариси Феденко з відео: