«Не розумів, що це насправді відбувається зі мною»: інтерв’ю з переможцем «Україна має талант» 2026 Марком Сердинським
Переможцем «Україна має талант» 2026 став 12-річний вокаліст з Івано-Франківська Марко Сердинський. У фіналі він виконав легендарну пісню Василя Зінкевича «Забудь печаль» і за результатами голосування глядачів отримав найбільшу кількість голосів. На сайті STB.UA читайте ексклюзивне інтерв’ю з Марком та його мамою Ярославою про участь у проєкті, чи сподівався пройти до фіналу та на що планує витратити грошову винагороду.
Інтерв’ю з переможцем «Україна має талант» 2026 Марком Сердинським
– Марко, перш за все вітаю тебе з перемогою на «Україна має талант». Що відчував, коли стало відомо, що ти виграв?
Марко: Я був неймовірно щасливий. Мене переповнювали емоції після оголошення результатів голосування. Не розумів, що це насправді відбувається зі мною.
– Як пройшов для тебе день фіналу: з ким дивився випуск, хто тебе підтримував чи хвилювався перед голосуванням?
Марко: Я повертався додому з Києва, тому що напередодні був фінал Нацвідбору на Дитяче Євробачення-2026. Ми навіть не встигли на початок ефіру.
Ярослава, мама Марка: Ми трішки спізнилися, бо далека дорога з Києва до Івано-Франківська. Як тільки приїхали – увімкнули телевізор і вже не відходили від нього. Дивилися фінал «Україна має талант» усією сім’єю: Марко і ми з чоловіком.
– Очікував, що опинишся серед десятки фіналістів, що серед усіх вокалістів судді на нараді оберуть саме тебе?
– Коли їхав на кастинг, то не дуже вірив у це. Але після того як виступив і почув від суддів такі приємні слова – подумав, що справді можу пройти до фіналу.
Ярослава, мама Марка: Він не вірив, що може пройти далі, тому що було багато талановитих учасників. У нього стояло завдання гарно виступити, а результат – ну, вже який буде. Чесно, ми не сподівались. Бо розуміли, яка кількість заявок, скільки крутезних талантів. Навіть у день нашого кастингу. Хоча коли Артем і Стас похвалили Марка після виступу – з’явилась надія.
– Як проходила підготовка до фінального виступу: скільки днів репетирував, що було найважче?
Марко: Коли мені подзвонив Станіслав Баклан і повідомив, що я пройшов до фіналу, я був у таборі на Закарпатті. Потрібно було приїхати до Києва, тому залишилось ще менше днів на підготовку. Я ще й захворів, тому було важко співати.
Ярослава, мама Марка: У нас було два-три дні на підготовку. Тому що Марка треба було забрати з табору в Івано-Франківськ, потім через два дні доїхати до Києва. Був шалений ритм. Марко захворів у цей період. Усі хвилювалися, бажали якнайскорішого одужання. Було доволі важко співати та репетирувати, але Марко впорався.
– Ти дізнався, що пройшов у фінал від Стаса Боклана. Дзвінок від нього став неочікуваним для тебе?
Ярослава, мама Марка: Менеджер Валерія попередила, що до нас зателефонують з команди, щоб дещо уточнити, але потрібно, щоб обов’язково вийшли на зв’язок Марко і я. Я їй сказала, що ми не разом: Марко в таборі, я в Івано-Франківську. Ми не розуміли, які питання потрібно уточнювати, оскільки кастинги вже пройшли.
Ми не очікували побачити Стаса, коли зідзвонилися в Zoom. Він спершу нас заінтригував, а потім сказав, що Марко пройшов у фінал. Син не зрозумів, що сталося.
Марко: Після того як закінчився Zoom, я подзвонив батькам і запитав: «Я пройшов?».
Ярослава, мама Марка: Це були шалені емоції, їх неможливо передати словами.
– Ти отримав головний приз – двокімнатну квартиру в Києві в ЖК Sister від РІЕЛ. Уже думав, що робитимеш з нею?
Марко: Ще не знаю. Коли підросту – буду думати про це.
Ярослава, мама Марка: Ми ще досі не усвідомлюємо, бо це якийсь абсолютно недосяжний приз.
А стосовно грошової винагороди – 200 тисяч гривень – ми вже вирішили, на що її витратити. Це була ідея Марка, і ми її цілком підтримуємо.
Марко: Частину винагороди я хочу передати хлопцям з гурту Sick Solution, які служать, а також хлопчику з Івано-Франківська – Данилку Вінтоніву, який важко хворіє. Хочу його підтримати. Музична школа, яку я відвідую, часто організовує різні заходи, де збирають гроші для Данилка.
Ярослава, мама Марка: У Данилка Вінтоніва м’язова дистрофія Дюшена – дуже важка хвороба. Увесь Івано-Франківськ долучався до збору коштів, коли ми проводили благодійні концерти. Для одного «уколу життя» потрібна величезна сума. І ми подумали, що це гарний внесок.
Іншу частину коштів Марко залишить собі – хоче купити гру на PlayStation.
– І на кастингу, і у фіналі ти отримав схвальні відгуки від Артема Пивоварова. Він знав про тебе і до проєкту, а також запропонував заспівати «Забудь печаль» у фіналі. Чи спілкувалися з Артемом за лаштунками?
Марко: Якось ні під час фіналу, ні під час кастингу не вдалося перетнутися. Але надіюся, він помітить мене, коли запишу кавер на його пісню.
Ярослава, мама Марка: Ми навіть фото з Артемом не встигли зробити, хоча дуже хотіли. Але пообіцяли записати кавер на його пісню. Сподіваємось, він помітить. Може, колись нам пощастить ще перетнутися з Артемом.
– Чому вирішив взяти участь у проєкті? Чи подавав заявку минулого сезону?
Марко: Останній сезон був 5 років тому. Мені було лише 7 років. Тоді ще навіть вокалом не займався і не подавав заявку на участь у проєкті.
Ярослава, мама Марка: Я розповім, як усе було цього року. У січні чи лютому в Марка завірусилося відео про Довбуша. Воно набрало кілька мільйонів переглядів. Після цього навіть FIЇNKA запросила Марка заспівати на концерті в Івано-Франківську. Через деякий час мені написали з «Україна має талант» в Instagram, але повідомлення потрапило у запити, тому я його не переглянула.
Через тиждень представники проєкту написати викладачці Марка – Діані, яка з ним часто записує кавери: «Будь ласка, передайте мамі Марка, або ж йому самому, що ми не можемо до них достукатися». Побачила, що дійсно писали й мені, і Маркові.
Після цього зі мною зв’язалися з проєкту і попросили надіслати кавери Марка. Десь у травні з нами сконтактували та сказали, що Марко – претендент на кастинг.
Ми розповіли про Марка більше, говорили близько години. Обирали між двома піснями, та зупинилися на «Материнській любові». Приблизно через 3-4 дні нам повідомили, що Марко пройшов на телекастинг. Ми були дуже раді. Не вірили, що це з нами відбувається, що взагалі можна потрапити на «Україна має талант». Довгий час не було жодних талант-шоу на телебаченні. Тому здавалося, що це сон.
Потім ми приїхали до Києва на кастинг. Коли відчули ту атмосферу, побачили скільки талантів, то зрозуміли, що шансів мало.
Але Марко зібрався та виступив. Коли слухали коментарі від Артема, Стаса та Олени – це був космос. У нашому житті такого досвіду ще не було, тому ми були дуже щасливі.
– Чому вирішив саме «Материнську любов» заспівати на кастингу?
Ярослава, мама Марка: Ми цю пісню готували з викладачами. Марко її якраз вивчив. І подумали, що вона може сподобатися глядачам, адже дуже сильна та красива.
– Пам’ятаєш свої емоції, коли дізнався, що пройшов на кастинг?
Марко: Не вірив, що мене будуть показувати по телевізору, що братиму участь у такому легендарному проєкті.
Ярослава, мама Марка: Ми навіть не уявляли, що це буде такий масштаб: велика сцена, глядачі. Тому нас усе вразило.
– Зйомки такого масштабного проєкту – це завжди цікавий і водночас складний процес. Що запам’яталося найбільше з того періоду і чи було важко?
Марко: Найбільше запам’яталося, як брали інтерв’ю, бо це новий досвід для мене. Також дуже крута, велика, атмосферна сцена, багато камер. Мені вперше робили грим.
Ярослава, мама Марка: До цього Марку ніколи не робили професійний грим. А на фінал ще й костюм пошили – це також новий досвід. Дизайнер подарував нам ескіз костюма Марка. Ми його зберігаємо біля робочого стола на пам’ять.
Марко, звісно, й раніше брав участь у конкурсах, але вони були значно простіші, тому дивувався, що спеціально для нього пошили костюм. Він ще й дуже красивий вийшов. Нам одразу сподобався – навіть попередній варіант.
Марко: Було справді трохи важко, бо мене майже цілий день знімали камери, брали багато інтерв’ю. Це перший такий досвід для мене, тому втомлювався.
Зйомки фіналу тривали з 09:00 до 23:00. Теж було досить складно, але водночас цікаво, цілий зал людей. Ми дивилися виступи всіх фіналістів. Бачити, як знімається таке масштабне шоу, – це дуже цікавий досвід був для мене.
Ярослава Сердинська, мама Марка: Ми ніколи не були на зйомках таких передач. Ще й побували на живому виступі Артема Пивоварова.
– З ким з учасників здружився?
Марко: Здружився я з багатьма. З Дімою Довгим, Рінатом та Лалі, MAESTROPIANO.
Ярослава, мама Марка: Класно, що підтримуємо зв’язок після проєкту. Рінат і Лалі – дуже прикольні малі. Марко з ними бігав за лаштунками.
Марко: Артур Гульванський, мім, багато нас смішив. Мирон ще з нами бігав.
Ярослава, мама Марка: Дитяча аудиторія бігала за Артуром Гульванським. Він дійсно бавив дітей. І з Дімою ми багато спілкувалися. Дуже хороший хлопець. Дуже добра людина. Дотепер пишемо йому у соцмережах. Стараємося підтримувати зв’язок.
Зараз складніше підтримувати зв’язок, хіба через соцмережі вдається, бо всі роз’їхалися. Діма в Німеччині, Артур у Швейцарії, Рінат у Болгарії. Дарія теж наче за кордоном. Дівчата, Олена та Валерія, у Китаї.
Марко: Надіюсь, що колись зустрінемось усі разом ще.
– За кого вболівав у фіналі?
Марко: У фіналі всі були дуже сильні. Всі були достойні перемоги.
Ярослава, мама Марка: У нас є спільний чат з фіналістами. І коли хтось виступав – підтримували одне одного. Була тепла атмосфера, наче дивилися разом.
– А вважав когось своїм найбільшим конкурентом?
Марко: Дарія Пономаренко. Вона дуже вправно робила всі трюки на пілоні. У фіналі я дивився і не міг відвести погляду.
Ярослава, мама Марка: Всі були мегакруті. Але коли Дарія виступала – аж погляд не могли відвести. Вона дуже достойна, гарна дівчинка.
– Ви вже згадували про Нацвідбір на Дитяче Євробачення-2026. Вітаю тебе, Марко, з третім місцем. Розкажи про свій досвід участі в такому важливому проєкті.
Марко: Це неймовірний досвід, як і участь в «Україна має талант». Він точно знадобиться мені в майбутньому.
Ярослава, мама Марка: Ми другий раз подавали заявку. Торік Марко не потрапив навіть у п’ятнадцятку. Трохи засмутились, адже крім Дитячого Євробачення талант-шоу не було. А цього року так склалося, що потрапив на два проєкти.
Марко: Фінал Нацвідбору мав бути 13 вересня, але почалися дронові атаки. Його перенесли, бо не встигали все підготувати. Дуже часто були тривоги, ми постійно бігали в укриття. Багато матеріалу навіть не зняли.
Ярослава, мама Марка: Так склалося, що в одні вихідні вийшло два фінали.
– Так, у Києва зараз дуже складна безпекова ситуація.
Ярослава, мама Марка: Ми читаємо новини. У нас родичі живуть у Києві. Я починаю день з новин із Києва та лягаю спати з ними. Це жах, дуже болить.
Київ такий красивий. Коли ми приїжджали на Нацвідбір – гуляли у вільний час. Сльози на очах від того, що росіяни знищують нашу красиву столицю. У мене аж серце розривається, тим паче, що рідні живуть тут.
– А що найбільше сподобалось у Києві? Є таке місце?
Марко: Ой, навіть не знаю. Там усюди гарно. Але найбільше мені сподобалось, коли ми піднялись до Батьківщини-матері на оглядовий майданчик, – Київ наче на долоні.
Ярослава, мама Марка: Маркові ще подобалось у метро кататися. За цей час об’їздили багато станцій. Десь два тижні ми жили у Києві перед фіналом Національного відбору на Дитяче Євробачення-2026.
Марко: Ще мені дуже сподобалось на Оболонській набережній. Ми туди їздили гуляти. Там є міст у вигляді змійки.
Ярослава, мама Марка: Ми перейшли через нього, і там така величезна територія.
– А чи не було страшно?
Марко: Було дуже страшно. Майже цілий день і вночі були обстріли.
Ярослава, мама Марка: Бувало, що балістика прилітала вночі. Ми жили на Лівому березі. Нікого не знаємо там, чужий район і будинок, тому не розуміли, куди втікати у разі балістики чи масованої атаки. Ходили з Марком шукати укриття.
Найстрашніше було під час балістичного обстрілу. Я не знала, куди Марка подіти. Ми приїхали з Івано-Франківська, де спокійніше. Дякувати Богу, що є ще міста в Україні, в яких можна поспати. У Києві це майже нереально.
– Повернемось ще трохи до Нацвідбору. Ти посів третє місце. Задоволений результатом?
Марко: Я, звичайно, хотів перемогти. Але все ж таки посів призове місце. Це також дуже гарний результат. Можливо, подам заявку наступного року і переможу.
– У разі перемоги був готовий представляти Україну на міжнародній арені? Адже це велика відповідальність.
Марко: Я був готовий.
Ярослава, мама Марка: Дитині навіть складно уявити, наскільки це масштабно. Але Марко стійкий до випробувань. Ми з чоловіком ніколи не виступали на сцені. Звідки в Марка така витривалість – я не знаю. Але коли він пройшов два фінали, ми зрозуміли, що він може витримати таке навантаження.
– Цьогоріч у тебе було аж два масштабних конкурси, також ти маєш чималу аудиторію в соціальних мережах – твої відео в TikTok збирають тисячі, а подекуди мільйони переглядів. Поділись своїми найближчими планами як артиста.
Марко: Ще не звик до того, що я артист. Насамперед продовжуватиму ходити у приватну студію та музичну школу. А як далі буде – вже час покаже.
Ярослава, мама Марка: Може, будуть якісь колаборації з зірками. Іван Люлєнов пообіцяв, що буде в Івано-Франківську з концертом. Може, запросить. Він так нам сподобався на фіналі.
Марко: Мені подобаються його бекстейджі. Я дивлюся кожного тижня.
Ярослава, мама Марка: Можливо, ще вдасться з кимось із зірок заспівати. Точно буде далі продовжувати співати. Треба трохи підтягнути гру на фортепіано. Бо Марко грає в музичній школі, але часу не вистачає. Треба вдосконалювати уміння.
Також попереду фінал конкурсу Dity.Help Music, тому треба готуватися. Сподіваємося, що він таки буде, зважаючи на безпекову ситуацію в Києві.
