Режисерка Ірина Громозда про другий сезон «Кави з кардамоном»: як створювалось продовження історії
Серіал «Кава з кардамоном» став справжнім винятком серед українських серіальних проєктів. Це історія, де поруч із глибокими почуттями — вишукані образи та вражаюча увага до деталей. Саме тому глядачі з нетерпінням чекають на продовження цієї історії. Про те, як створювалась ця красива телевізійна історія, розповіла режисерка проєкту Ірина Громозда в інтервʼю виданню Yabl.
Ірина Громозда про другий сезон Кава з кардамоном: що розповіла режисерка
– Іро, ваш серіал уже встигли охрестити українськими «Бріджертонами». Коли ти тільки починала роботу над ним, на які світові костюмні історії орієнтувалася? І чи було від самого початку відчуття, що це має бути саме така — тепла, затишна історія, яка дає глядачу відчуття спокою?
– Я – фанатка «Бріджертонів». Хоча і намагаюсь уникати самопорівняння. Вони просто унікальні і дуже сміливі, провокаційні. Але так, ми закладали і цей референс. Зокрема, «Джен Ейр», «Маленькі жінки» та «Віднесені вітром». Головне в них – вайб доброти. Коли ти знаєш, що це кіно тебе просто обійме, посадить у м’яке крісло і буде з тобою говорити на важливі речі. Але при цьому не буде робити тобі боляче, не буде нагнітати, вводити в якісь нервові стани. Глядач настільки вже розтерзаний контентом, який від самого початку має вайб тривоги, що зараз дуже потребує саме доброго, теплого, сімейного кіно. Тобто, безпеки з екрана.
Ірина Громозда
— Найціннішим для мене в «Бріджертонах», як, наприклад, і в «Аббатстві Даунтон», є навіть не костюми чи інтер’єри. Родзинкою цих серіалів є діалоги. Іронія героїв. Те, чого мені, як глядачці, не вистачило в першому сезоні «Кави з кардамоном». В другому сезоні ця тональність збережеться?
— Чесно кажучи, в другому сезоні ми настільки змінили жанр, що глядачі, які пам’ятають перший, можуть навіть розгубитись. Особливо ті, кому зайшло на 100% в тому вигляді, як було. Бо мені так само цього не вистачило в першому сезоні. І всі ці помилки я врахувала в другому.
– Якщо говорити про контекст другого сезону: у першій частині важливу роль відігравали польські персонажі та історичне тло. Як ця лінія розвивається зараз? Які сенси й акценти ви закладаєте у взаємини між героями в новому сезоні?
– Ми максимально відходимо від польської складової. В першому сезоні наша Анна була прив’язана до польського контексту через те, що герої книжки прописані поляками. Тут же в мене були розв’язані руки. Я була дотична до написання сценарію. Польська тема мене ніяк не чіпляє. Я хотіла, щоб ми показували глядачеві своїх. Ми в стані війни за свою землю. І наша героїня теж бореться за свою землю. Вона проходить шлях усвідомлення, хто вона, що вона, хто ці люди поряд з нею. Вона була прив’язана до поляка, була носієм їхньої культури і забула про своє коріння. У другому сезоні Анна згадує, що вона українка.
— Якщо я, скажімо, не бачила перший сезон, я зможу подивитись другий як самостійну історію?
— Ті, хто дивився перший сезон, знайдуть для себе якісь розв’язки, розуміння мотивів, поставлять крапки в різних сюжетних лініях. Але я докладала багато зусиль, щоб наша історія була і самостійною теж.
Ірина Громозда
– Якщо перший сезон був екранізацією роману Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону», то другий ви вже писали самостійно, без літературної основи. Чи дає це більше свободи — і водночас більше відповідальності за історію?
– Я зайшла на перший сезон в середині знімального процесу, замінивши попередню режисерку. Я тоді в роботу отримала: написаний сценарій, кастинг, зняті ключові сцени історії. Я була певною заручницею обставин. Але коли ми закінчили монтаж, закінчили кіно, пройшов певний час, почалася повномасштабна війна, я на все це дивилася, і мені не давало спокою питання, а хто ж головний герой цієї історії? Як на мене, це мала бути суто історія жінки. Але так трапилося, що запам’ятався глядачам Павел Делонг, тобто Адам.
— В другому сезоні змінюється головний герой. Тепер в кадрі будуть інші чоловіки. Ми бачили купу фотографій з майданчика, де у вас там просто клондайк найкрасивіших українських акторів. Талановитих, так, це безумовно, але на них ще й приємно дивитись, дуже харизматичні. Ти вже мала в голові потенційний кастинг, коли історія тільки писалась?
— Так, у нас неймовірний кастинг! Коли ми писали нашу історію, я відчувала, що нам потрібні дуже сильні темпераменти. І от ми з Оленою потрапили на Чернівецький кінофестиваль, де був допрем’єрний показ «Довбуша». І коли на екрані з’явився Гнатковський, ми одночасно сказали «Це він! Це наш герой!». І ще один герой, повна протилежність, такий холодний чоловік, у віці. Це однозначно Саша Кобзар. Олександру дуже пасує епоха!
Крім того, у нас ще є Корнелія, мама героя Кобзаря. Там у нас взагалі не було питання, хто це має грати. Однозначно Ада Миколаївна Роговцева. Це архетип такої мудрої черепахи, яка все бачить, розуміє, куди все йде, розставляє всі крапки над «і».
— У тебе на майданчику багато дуже молодих акторів.
— Вони для мене взагалі стали приємним відкриттям. Це інше покоління. Вони вже не потрапили в матрицю російських серіалів. Мізки цим не прошиті, вони працюють «наотмашь». Вони такі сміливі, зовсім інший клас акторів зростає.
— Цікаве питання. В другому сезоні «Кава з кардамоном» секс буде?
— (сміється) Буде, але із зовсім іншим вайбом, ніж був у першому. Тут вже немає забороненого кохання. Тим більше, що на мою думку, сучасний глядач не дуже розуміє, в чому питання, чому кохання в першому сезоні було аж таке заборонене, в чому драма.
«Наша Анна подорослішала. Вона зараз вже не дівчинка з юними гормонами»
— Це по суті буде перша екранна роль Гнатковського, де він головний герой. І це дуже дивно, бо він – зірка Івано-Франківського театру. За роль в «Довбуші» здобув беззаперечну перемогу на «Золотій дзизі». Кастинг-директори при цьому завжди скаржилися, що у нас мало акторів саме такого віку, які здатні зіграти на екрані головного героя.
— По-перше, треба розуміти, що Олексій любить театр настільки, що зйомки його навіть не приваблювали. Мені здалося, що він певний відрізок часу себе заховав від зйомок. «Довбуш» просто був настільки його темою, що він не міг відмовитись від такого проєкту.
Олексій дуже не просто погодився на «Каву з кардамоном». Він прочитав сценарій, зустрівся з нами особисто. Відчувалось, що дуже не хотів схибити. Переживав, що його просто кудись втягнуть. Тобто, все звучить ніби непогано, а потім вийде пластикова картинка. То він так дуже ретельно все вивчав. Він дуже розумний. Арлекін, як він сам себе називає. Це, до речі, термін Леся Курбаса – «розумний Арлекін». І коли він дочитав сценарій до восьмої серії, то сказав, що не вагався би, якби одразу це прочитав.
До того ж він дуже легко порозумівся з Оленою Лавренюк. Вони настільки відчувають одне одного, що потрібна екранна хімія з’явилась від самого початку, ще до зйомок. Гнатковський продюсує вистави, тож у них багато спільного. Це його дуже підкупило, я впевнена. Вони коли почали говорити, таке було відчуття, що вони вже знайомі 10 років.
Ну і роль в «Каві» настільки його, на 100%! Це його темперамент, його персонаж, і він робив його просто шикарно, я обожнюю працювати з Олексієм. Він взагалі радість для всього майданчика. Коли Гнатковський з’являється на майданчику, це свято. Він знає всіх по іменах. Всю групу. Кожного освітлювача, механіка, хто на кейтерінгу. Він не приходить просто на якусь роботу. Це його родина, він там собі облаштовує комфорт.
— У тебе в кадрі також і одна з продюсерів серіалу – Олена Лавренюк (виробництвом займається Solar Media Entertainment спільно з телеканалом СТБ та Київстар ТБ). Вона грає Анну.
— Так, вона мене просто приголомшує своєю здатністю переключатися. Тут вона несе відповідальність за виробництво, а тут вона заходить в кадр і вже зовсім інша півкуля мозку працює. Це дуже серйозний виклик! Я спочатку взагалі не розуміла, як ці дві півкулі в ній між собою мечаться. Бо актори, вони ж зазвичай інтуїти. Вони прийшли, відпрацювали, і пішли собі відпочивати. Олена не відпочиває. Вона працює як продюсерка у свій вільний час. А потім на майданчику викладається на повну, як акторка.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.