Учасник проекту Андрій Колісник про кохання, випробування дітьми та милих тарганів

Андрій Колісник увійшов в історію «МастерШеф» як єдиний за три сезони учасник, якому вдалося повернутися назад на проект після вибуття. Хлопець не пройшов до дев’ятки кращих і залишив шоу, але, як потім виявилося, ненадовго. Уже в наступному ефірі організатори запропонували всім екс-учасникаv сезону позмагатися за додатковий білий фартух. Доля посміхнулася Андрію, і саме він повернувся на проект після короткої перерви.

Це сталося ще в шкільні роки. Брат випадково відрубав сокирою мені два пальці на руці. Спочатку було важко з нарізанням продуктів, але потім швидко пристосувався. А коли підробляв кухарем, то спеціально обирав якісь складні страви й робив їх швидше за всіх. Було смішно, коли, провчившись зі мною рік, одногрупники помітили травму і сказали: «Але ж на минулому практичному занятті пальці були на місці!» А я пояснюю, що історія давня, що я просто не акцентую на цьому увагу, тому найчастіше це залишається непоміченим. Якийсь дискомфорт від травми є під час нарізання, але вже до цього звик.

Прізвисько з’явилося ще на початку проекту. Ми готували страви з вужів, і коли показували суддям, суддя проекту Тетяна Литвинова, подивившись на мене, сказала, що я схожий на Рататуя (посміхається). Щоправда, я досі не розумію, на якого сааме героя – кухарчука чи мишку. А потім Оля Мартиновська на мене глянула і сказала: «О, точно схожий!» Ось така історія. Мені приємно, нічого образливого в цьому прізвиську не бачу.

Напевно, той парний конкурс, коли я отримав чорний фартух. Я був із зав’язаними очима, а за ширмою стояла Марина Шевченко і готувала те, що я їй розповідав. Це було знакове для мене випробування. А також непросто було з вужами і коли годували дітей 1 вересня. Важким, як на мене, був також конкурс з велопабом. Насправді крутити кілька годин без зупинки педалі і при цьому готувати – дуже складно фізично.

Таких інгредієнтів дуже багато: карамболь, батат, сарана, змії, таргани. Коли готував живність, завжди казав про себе: це курка, не потрібно переживати, переді мною курка. І це допомагало. Раджу робити так само. Насправді з екзотичними інгредієнтами працювати не так важко, як може здаватися на перший погляд. У мене є неприязнь до плазунів. Ти готуєш змію на сковорідці, а вона ще ворушиться, хоча вже нежива. Це дивує і психологічно бентежить. А таргани, до речі, хороші й милі, я навіть собі додому забрав кількох. Живуть тепер у мене в спеціальному окремому будиночку. Я їх годую. Але готувати з них нічого не збираюся.

Найсуворіший суддя для мене – це Ектор. Я завжди намагався, щоб мої страви сподобалися в першу чергу йому. Адже саме його думка була для мене першочерговою, а вже потім – думка Тетяни Литвинової та Миколи Тищенка. Але я враховував зауваження всіх суддів і вважав їх справедливими.

Були рішення, з якими я був не згоден. Наприклад, я хотів, щоб на проекті залишилися Аня Жигалюк і Саша Колпакова, які одночасно покинули шоу. Вони могли ще багато чого показати і краще себе зарекомендувати. Але судді розпорядилися інакше.

Найбільше я подружився з Данилом Пановим, бо ми жили в одній кімнаті й часто спілкувалися. Також дружу з Мариною Шевченко, Олею Мартиновською і Сергієм Чібарем. З Олею та Сергієм часто бачуся. З рештою учасників також підтримую стосунки. Не можу сказати, що з кимось не склалися стосунки.

Відразу уточню, що дівчина в мене була до моменту зйомок конкурсу з родичами на «МастерШеф». Після цього ми розійшлися. Це було наприкінці серпня – на початку вересня. До Олі Мартиновської на проекті в мене були симпатії, не заперечую, але не більше того. Потім це переросло в конкурентні відносини. Тим паче, що в Олі є хлопець. Зараз, після проекту, ми дружимо, хоча й часто сперечаємося, бо маємо кардинально різні погляди на кулінарію. Ми жартуємо з нею, що колись будемо компаньйонами по роботі.

На мій погляд, він слабкіший за мене як кухар. І я не раз у цьому переконувався. Коли ж проект закінчився, я по-іншому подивився на нього. Він нормальна людина, хороший хлопець, але з точки зору кулінара – він слабкий. У мене високі вимоги до професійного рівня кухарів. Я не шкодую, що назвав його слабким. Це моя думка.

Уболіваю за Данила Панова, Олю Мартиновську й Олега Кошевого. Думаю, вони потраплять у фінал. Вони талановиті, ініціативні й хочуть пов’язати майбутнє з кулінарією.

Такої ще немає, напевно. Усе залежить від того, кому готую, в яких умовах і з яких інгредієнтів. Але наразі подобається страва, яку я готував на конкурсі, коли повернувся у проект. Це курка в апельсиново-моркв’яному соусі з пюре із цвітної капусти, запеченою картоплею і яблуком. Дуже смачна страва.

Мені дуже подобаються екстремальні види спорту. Практикую скелелазіння, сноубординг, турпоходи і вже двічі стрибав з парашутом.

Після закінчення проекту я трохи відпочив удома і приїхав до Києва шукати роботу. Мене запрошували в ресторани іменитих столичних готелів. В одному з них я зараз і працюю. До Нової Водолаги повертатися не планую. Я хочу відкрити для себе нові горизонти, саме тому й переїхав до столиці.

Берете філе курки, 200 г цвітної капусти. Соус: 100 г моркви, 1 апельсин, 50 г води, мед, цукор, сіль за смаком, крохмаль. З моркви робите фреш, додаєте апельсиновий сік, мед. Доводите все це в каструлі до кипіння і додаєте трохи крохмалю для згущення.

Яблуко ріжете кружечками. Картоплю трохи відварюєте, нарізаєте кружечками й запікаєте в духовці разом з яблуком. Цвітну капусту відварюєте в молоці з паличкою кориці, збиваєте в блендері й додаєте трохи вершків.