Як повернути довіру дитини, якщо самі батьки її і підірвали?
Героями проекту «Кохана, ми вбіваємо дітей» стала сім’я Литвинових. 38-річна Леся намагається повернути довіру і повагу сина, якого сама і зрадила. Справа в тому, що майже все дитинство Кирила вона зловживала алкоголем. У стані алкогольного сп’яніння мати жорстоко била дитину, поки у віці 9 років його не забрала бабуся. Але тепер жінка схаменулася і повернулася в сім’ю в надії на прощення. Однак, завоювати довіру виявилося не так легко – занадто велика образа сина. Психолог проекту Вікторія Любаревич-Торхова розповіла журналістам сайту STB.UA, як повернути втрачену через батьківські помилки довіру?
Без колосального терпіння – ніяк. Потрібно розуміти, що для того, щоб убити цю довіру в дитині було витрачено роки. Тепер так само потрібно її відновлювати. Одним днем або місяцем справа не обійдеться. Ніякий чарівний вчинок, неймовірний подарунок, і тим більше просто слова і обіцянки не повернуть її так просто. Тому, терпіння, бажання, сила волі і уявлення про те, як це буде, коли довіра відновиться, допоможуть винести всі випробування, які дитина обов’язково влаштує. І це нормальна і природна реакція, а не бажання зробити на зло. Дитина буде намагатись перевірити, влаштувати іспит, а чи точно тепер все буде по-іншому? А чи точно ти не почнеш як раніше пити, бити і так далі. Тому, це необхідність дитини – переконатися в тому, що б вона не зробила, які б слова не сказала, а батьки все одно тримаються і не повертаються на хибний шлях минулого. Ось на цей процес можуть піти роки.
Читайте також: В результаті постійних сварок, дитина б’є матір
Я називаю цей процес – прийом звинувачень, випробувальних моментів у свою адресу – занурення в грязьові ванни. Тому що діти іноді в прямому сенсі слова поливають батьків брудом. Чим старша дитина, тим страшніше можуть бути епітети. А діти чутливі і сприйнятливі до больових точок, тому удар доводиться в саму ціль.
Читайте також: Топ-5 типових помилок у вихованні
Якщо говорити про героїню – Лесю Литвинову, то вона, повернувшись, дуже часто опускала руки. Наша робота полягала в тому, щоб навчитися бачити перспективу, а не чекати результату тут і зараз. Кожне її дія – цеглинка у фундамент майбутніх стосунків. І тільки після цього, як фундамент буде закладено, настане час будувати цей будинок нових стсоунків з сином. Причому, мова ж про батьківсько-дитячі стосунки, тому повернути потрібно не тільки довіру, а й авторитет. За час відсутності мами, бабуся виховувала його по-своєму, місцями потураючи і балуючи. А тепер мама повернулася і вимагає не тільки любити, але й слухатися, природно, це викликає у дитини протест. Втрачено було також і повагу. Тому у свідомості дитини слова, матері, яка виховує його, це звучить як: «ти не маєш права мені вказувати». І коли вона повчає його, звичайно ж, дитина жорстко, якщо не жорстоко вказує на її місце. А де це місце у випадку Лесі? У пляшці …
Саме тому, без допоміжної терапії батькам – це складно. Варто працювати над тим, щоб дорослий не скотився знову в свою залежність.
Свіжий випуск проекту «Кохана, ми вбіваємо дітей»:
