Через ставлення матері дочка хоче відправитися до брата… на той світ

Так на світ з’явилася її донька Руслана. Тільки от замість турботи дівчинка отримала лише тотальний контроль у всьому.

Зараз їй 13 років, вона добре вчиться і займається в музичній школі. Тільки от Олена все одно завжди чимось незадоволена: вона часто критикує Руслану і практично ніколи не хвалить. Більш того, жінка контролює дочку у всьому: починаючи від вибору одягу і закінчуючи репертуаром для вокальних конкурсів. Вона часто наказує доньці виконувати що-небудь, нав’язує свою думку, при цьому наголошуючи, що без неї дочка б нічого не досягла.

Незважаючи ні на що, Руслана поступово намагається боротися з матір’ю-тираном. Тому скандали, взаємні образи і звинувачення, а часом і бійки між матір’ю і дочкою в сім’ї Данченко стають нормою.

В такі моменти Олена нерідко згадує свого сина. Жінка порівнює дочку із загиблою дитиною, і в цьому порівнянні Руслана завжди програє.

«Владик був добрим, поступливою хлопчиком, а Руслана — похмура, ображена на весь світ, непривітна дитина», — каже Олена.

Таке ставлення матері призвело до того, що Руслана відчуває себе самотньою і нікому не потрібною, вважає себе негарною. Вона зовсім невпевнена в собі і у неї немає друзів.

«Краще б я виховувалася в інтернаті», — заявляє матері Руслана, скаржачись на те, що її єдине бажання зараз — піти слідом за братом.

Протягом трьох тижнів сім’ю чекають випробування, які повинні змінити їхнє життя на краще.

Чи зможе матір відпустити свого сина назавжди і навчитися сприймати дочку такою, як вона є?

Чи відчує Руслана себе потрібною матері, чи зможе повірити в себе?

І, опинившись в інтернаті, який вибір зробить дочка — залишитися там або повернутися додому до мами?