Триває п’ятий місяць героїчного протистояння українців полномасштабному російському вторгненню. Нервова система може виснажуватися, багато хто панічно боїться поганих звісток від рідних, які знаходяться в інших містах. У новій рубриці щоденного дайджесту «Все буде добре» — «Допомога психолога» — Дмитро Карпачов розповідає, як бути, якщо ви панічно боїтеся страшної звістки про рідних.
29-річна Дар’я з Київщини у декреті, вона виховує двох дітей. Усі в сім’ях чоловіка та дружини ― військові. З початком російського повномасштабного вторгнення у неї почався страх дзвінків ― Дар’я боїться почути погані новини про рідних. Це переростає у відмову від їжі, нестачу повітря, відчуття жаху.
Що робити, коли ви панічно боїтеся страшних звісток про рідних
- Чітко сформулюйте свій страх і зізнайтеся собі, що він може стати реальністю.
«Це певна реальність. Всі ми в Україні зараз можемо загинути, бо нашу країну кожного дня обстрілюють ракетами. Та коли ми цю реальність не хочемо визнавати, то вона все одно на нашій підсвідомості на нас впливає. Думка про те, що рідні можуть загинути ― присутня у вас. Від того, що ви не будете її проговорювати, це не значить, що її немає. Ви настільки її ігноруєте, що вимикаєтеся із цієї реальності», ― каже Дмитро Карпачов.
- Коли ми ігноруємо страхи, вони від того не зникають. Тому важливо бути готовим до того, чого в боїтеся.
Нам це не подобається, але ми маємо бути до цього готові. Принцип «Якщо чогось не бачу, цього немає» не працює.
- Подавлені страхи стають частиною підсвідомості. І тоді ми боїмося того, що навіть не можемо пояснити.
Страхи потрібно визнати, бо коли ми не визнаємо частину нашого життя, вона зникає у підсвідомості та певним чином на нас впливає.
- Окрім найгіршого сценарію розвитку подій, сформулюйте для себе ще кілька приємніших.
- Спробуйте додати в те, що вас лякає, щось приємне.
Попросіть чоловіка протягом кількох тижнів телефонувати і казати, що з ним усе добре. З’явиться розуміння, що якщо телефонує чоловік, то з ним усе гаразд.
- Не беріть на себе відповідальність за вчинки інших дорослих людей.
У людей на фронті є суб’єктивне відчуття безпеки, так само, як і у вас вдома.
- Зафіксувавши у себе тривожність, насамперед зрозумійте, про що це для вас.
Хвилювання та тривожність виснажує психічно. Відволікатися можна лише тоді, коли ви зрозуміли, що є причиною страху.
- Коли ви усвідомлюєте свій страх, можна шукати спосіб відволіктися.
Комусь допомагає заспокоїтися ― піти погуляти, хтось в’яже чи читає. Заснути під заспокійливим ― теж буде нормально. Рівень тривоги може бути не через те, що із рідними біда, а тому що нервова система виснажена.
- Хронічний стрес через війну може збільшувати тривожність. Тому ― відпочивайте: фізично, психічно, емоційно.
- Стрес може підсилювати нестачу вітамінів. Тому, якісне харчування може покращити психічний стан.
Потрібна допомога психолога під час війни? Пиши у спеціальний чатбот у телеграмі @STB_dopomoha_psykholoha_bot і ставай героєм рубрики «Все буде добре».