Сергій Чопік розповів, що придбав завдяки проекту

Учасник, доля якого не залишила байдужим нікого, а результат вартий аплодисментів, це звичайно, Сергій Чопік. Журналісти сайту STB.UA дізнались у Сергія, як змінилось його життя після проекту і які найяскравіші спогади залишив у нього цей шлях?

Сергію, від імені редакції вітаємо вас зі святами. Розкажіть, як відсвяткували Різдво?

Відсвяткував чудово, в колі родини та друзів. Зараз у мене живе Сергій Бондаренко, на Різдво приїхала Юля Фоміна, Наталка Солодка. Потім долучилась Альона Воронова. Ми разом ходили в церкву, на термальні джерела, каталися на лижах. Активний та чудовий відпочинок!

Як ваше життя змінилось після участі в проекті?

Можу сказати, що в цілому кардинально змінилось, ті зміни, які відбулись – грандіозні.

Вам вдалось досягти неймовірного результату, а як ви харчуєтесь зараз?

Я продовжую харчуватись відповідно до порад дієтолога Світлани Фус.

У вас дружина і двоє дітей, родина підтримує ваш новий раціон харчування? Вдалось їх долучити до здорового харчування?

Що стосується дружини, то вона повністю підтримує мене. Насправді найчастіше готує вона, тому переважно всі страви у нас дієтичні. Але щодо дітей, то одному з них лише п’ять років, тому, можна сказати, що діти на половину підтримують наш раціон. Якщо їм захочеться чогось, то для них готуємо окремо.

Читайте також: Іванка розповіла, чому Діма вирішив припинити їх романтичні стосунки

А ви тренуєтесь зараз?

На час свят спортивний зал не працював, але тепер свята закінчені і тренування продовжуватимуться в тому ж дусі.

Що ви зрозуміли за час участі в проекті?

Напевне, перше, про що хочеться сказати, це те, що я тепер впевнений в собі. І ще один урок, який вдалось винести, стосується того, що не можна відкладати все на потім, потрібно починати мінятись вже сьогодні і зараз.

А якби вам випала нагода ще раз пройти цей шлях, ви би хотіли щось змінити? Про щось шкодуєте?

Те, що сталось, вже сталось. Нема сенсу це міняти. За час проекту були як приємні та добрі моменти, так і сумні. Але в цілому, це був прекрасний час, і я не шкодую ні про що. Варто правильно сприймати цей шлях і те, що з нами трапляється.

А що вам найбільше запам’яталось?

От важко відповіси, бо запам’яталось абсолютно все. Кожен день, кожне випробування. Та найбільше запам’ятався конкурс, в якому потрібно було нести мішки в гору. Це був початок проекту, сил було ще мало, але бажання величезне. Тому пам’ятаю, що заради перемоги доводилось нести мішки навіть тримаючи в зубах. Також не можливо не згадати конкурс з мостом над прірвою, і звичайно, моє повернення в табір, коли ми зі Славою здолали це випробування і пройшли по канату, тримаючись за руки.