PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Синій кит» : як уберегти дитину? | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Синій кит» гра смерті в Україні: як уберегти дитину?

Телеканал СТБ

«Синій кит», «Тихий дім», «Розбуди мене о 4:20» – від цих слів починається тремтіння у всіх, хто розуміє, про що йде мова, особливо батьків. Назви смертельної забави можуть бути різними, ось тільки суть одна – покалічене тіло дитини, порушена психіка і самогубство в результаті. Чи така страшна гра, як її описують, що вона собою становить, як уберегти дітей від «Синього кита» і що робити, якщо дитина вже у грі?

Як уберегти дитину від «Синього кита»? Читайте в матеріалі!

Як уберегти дитину від «Синього кита»? Читайте в матеріалі!

Гра «Синій кит» – що це?

Згадки про групи смерті підірвали інтернет кілька років тому, коли стало відомо про самогубства підлітків, які перебували в одних і тих же спільнотах соціальних мереж. Не так давно з’явилися перші згадки про неї на просторах України. Панікувати не варто, але краще дослідити питання.

Суть гри полягає в наступному: для того, щоб стати учасником, необхідно написати на своїй сторінці в соцмережах певний набір хештегів (#синійкит, #тихийдім, # f57, #розбудименео420, #явгрі та подібні). Такий текст, часто, супроводжується зображеннями кита або депресивними картинками. Якщо потенційний учасник звернув на себе увагу, з ним зв’язується куратор, який роздає шокуючі завдання. Аби дізнатися, що саме має бути зроблено, дитина повинна вступити в контакт з адміністратором о 4:20 ранку. Всього налічується 50 завдань, кожне з яких небезпечне для життя. Нікому не говорити про цю гру, лезом намалювати на руці кита або певний набір цифр, перебігти дорогу впритул до автомобіля, пройтися краєм даху і т.п. Звичайно, куратор чекає підтверджень виконання (фото, відео). Разом з цим, він намагається дізнатися про всі страхи дитини, домашню адресу та інформацію про сім’ю, щоб не дати учаснику вийти з гри: в цьому випадку починаються погрози, а вивідана інформація використовується для переконань. На популярності смертельної забави також намагаються заробити, одним із завдань шахраїв є перерахування грошових коштів. Фінальне завдання «Синього кита» – самогубство. Зводиться гра до тлінності життя, неприйняття суспільством підлітків і їх проблем.

Як уберегти дитину від гри смерті «Синій кит»?

Юрист, експерт проектів СТБ, сім’янин і батько Михайло Присяжнюк впевнений, слід бути максимально уважним до цього питання: «Найголовніше, як ми можемо убезпечити дитину – бути з нею на одній хвилі. Заборонами, обмеженнями, постійною лайкою і стеженням нічого не доб’єшся. Зараз є багато варіантів батьківського контролю, наприклад, коли один пристрій дублює інформацію іншого. Звичайно, це не панацея, але варто звертати свою увагу і на це. Моєму синові зараз 8,5 років, але за 3 – 4 роки його теж будуть підстерігати небезпеки в соціальних мережах. Я сподіваюся, що між нами залишиться та близькість, яка є зараз».

  Юрист, експерт проектів СТБ Михайло Присяжнюк

Юрист, експерт проектів СТБ Михайло Присяжнюк

Власне, близькість та контакт між дорослими і дітьми – один з основних факторів застереження таких загроз, адже якщо ви розумієте, на що дитина витрачає вільний час, як себе почуває, чим займається в інтернет-просторах, ви відразу помітите тривожні дзвіночки.

Не так давно своїм коментарем в сюжеті «Вікна-Новини» поділився Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба: «Більшість дитячих суїцидів, приблизно 90%, не пов’язані з соціальними мережами. Я міг би сказати, що всі вони, по суті, пов’язані з байдужістю дорослих. Батьки не звертають увагу, не займаються вихованням власних дітей та не спілкуються з ними».

Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба, фото - офіційне інтернет-представництво Президента України.

Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба, фото – офіційне інтернет-представництво Президента України.

Дитина грає в «Синього кита», що робити?

Якщо ви припускаєте, що дитина стала учасником смертельної гри, навіть з цікавості, від ваших дій залежить результат ситуації. Не варто панікувати і геть забороняти дитині все на світі, адже в такому випадку можна викликати більший стрес та додаткову зацікавленість. Діти за своєю природою допитливі, враховуйте і приймайте цей факт, намагайтеся займати їх вільний час. Психотерапевт Вікторія Любаревич-Торхова в цьому питанні категорична: «Відразу забираємо гаджети у дитини. Дивимося, як ми можемо зайняти дитину у час, що звільнився. Вони злитимуться на батьків, але цю стадію треба пережити, просто взяти і відійти від усього цього, не менше, ніж на 2 тижні, а то й місяць» (коментар до сюжету Вікна-Новини).

Вікторія Любаревич-Торхова - психотерапевт, експерт проектів СТБ

Вікторія Любаревич-Торхова – психотерапевт, експерт проектів СТБ

Михайло Присяжнюк підвів підсумки, визначивши головні поради:

1. Якщо надходять будь-які загрози батькам або дитині – необхідно звернутися до поліції.

2. Якщо вам стало відомо, що дитина вступила до подібної спільноти, ви повинні звернутися в кол-центр профільної організації, яка зараз займається цією проблематикою, їх кілька (наприклад, Національна дитяча гаряча лінія – 0 800 500 225, Національна «Гаряча лінія» з питань насильства та захисту прав дітей 0-800-500-33-5 і т.д). Батькам варто зателефонувати до кол-центру, пояснити ситуацію і отримати чіткі рекомендації. Дзвонити до поліції потрібно, але вони не рятують дитину, вони шукають організаторів, дітей рятувати потрібно нам. Варто обов’язково звернутися за допомогою до психологів.

3. Зв’яжіть гаджети дитини і свої, об’єднайте доступ до інформації на них (наскільки це можливо), додайте його в друзі в соціальних мережах, щоб ви могли розуміти, в які групи вступає дитина.

4. Ви повинні бути в постійному контакті з вашою дитиною, тоді ймовірності того, що хтось зможе вплинути на її психіку, дуже мала.

Пам’ятайте, що з проблемою краще не боротися, а запобігати можливості її появи. Приділяйте час та увагу дитині, виявляйте цікавість до її життя та захоплень, а в разі прояву тривожної поведінки – обов’язково звертайтеся за допомогою фахівців.