Вікна-новини - 25 років поруч!

З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

1995–1997 рр.

Створення перших незалежних новин під назвою «Вікна», адже раніше вся важлива інформація надходила з Останкіно, Москви і російською мовою..

1998–2004 рр.

Період «рок-н-ролу». У журналістську професію приходять 19-річні молоді люди. Відбувається руйнування старих стандартів. З'являються до десяти різних проєктів: «Вікна. Кримінал», «Вікна. Спорт», «Вікна. Бізнес» і «Вікна. Столиця».

2005–2011 рр.

Період капітального «ремонту» програми. «Вікна» відверто акцентують на недоліках влади і вирізняються нестандартним поданням. Три роки поспіль новини на СТБ визнають найкращою в країні інформаційною програмою, а кореспонденти тричі удостоюються телевізійної премії «Телетріумф».

2012–2018 рр.

Нові "Вікна" часів історичних потрясінь в країні. В часи революції, війни та постправди програма вчить об'єднуватися. Вчить, що разом "Можливо все". Журналісти стають експертами. У програмі виходять гучні і соціально значущі спецпроєкти, які навчають людей відповідальності за себе, близьких та країну. Кожен день «Вікна» розповідають найважливіші історії, які відбуваються поруч з нами. У 2018 році телеканал СТБ відкриває власну Алею зірок, на якій почесне місце зайняли зірки і ведучих Вікон. Сьогодні ми продовжуємо писати нашу з вами історію...

Вікна-новини дали старт багатьом відомим сьогодні тележурналістам, репортерам і ведучим. Олена Фроляк, Ірина Ванникова, Андрій Куликов, Ольга Червакова, Роман Скрипін, Віталій Портников, Микола Вересень, Сергій Попов та інші - всі вони у різні роки починали свій професійний шлях у команді СТБ.

У 2005 році в Вікна-новини прийшла Тетяна Висоцька, яка вже 15 років залишається обличчям новин СТБ. Разом з нею Вікна-новини сьогодні ведуть Ольга Кучер та Яна Брензей.

20 травня 2019 року Вікна-новини першими серед новинних програм загальноукраїнських телеканалів починають мовлення у віртуальній декорації. В цей день було презентоване найбільше об'єднане виробництво новин групи StarLightMedia. Віртуальна декорація повністю відтворює декорацію реальну, з якої Вікна-новини виходили перед цим.
Як відмітив головний редактор Вікон Володимир Павлюк, недоліків у віртуальних декорацій немає. Єдиний – ведучим не можна вдягати зелений одяг. І, мовляв, основна причина, чому раніше ніхто так не підходив до облаштування студій – інерція мислення.

Вікна-новини - залаштунки

стб

ВІКНА-НОВИНИ

Володимир Павлюк

Головний редактор програми «Вікна-новини»
Робота у «Вікнах» – це робота мрії. Це найкращий колектив. Це ньюзрум, де працюють професійні кореспонденти та редактори. Це ньюзрум, який не мовчав у найважчі для країни часи. Це ньюзрум, який в епоху пост-правди, показує тільки правду.
«Вікна» – це робота, за яку не соромно.

"Вікна-новини – це можливість говорити гучно про те, в що я вірю. Можливість лікувати старі комплекси і фобії суспільства, допомагати людям бути розумнішими, ефективнішими, більш відповідальними. «Мешканців» країни робити «господарями». Я знаю цю аудиторію і люблю її. Вона складна. Не вистачає критичного мислення, пам'яті, вміння бачити причинно-наслідкові зв'язки. Але вона в тому не винна – дуже довго цю аудиторію розбещували. Вчили не довіряти один одному. Не робити різких рухів. Але це добрі люди, які готові змінюватися, рости, якщо їм допомогти."

Дмитро Литвиненко

кореспондент

"Ми всією родиною любили Вікна через іронічність, глибину та повагу до глядачів (і глядачок, бо Вікна перші в Україні почали вживати фемінітиви). Вікна для мене – це про здійснення мрій. Здається, я належала до цієї редакції, розділяла її погляди, почуття гумору і смисли ще до того, як почала тут працювати. Це ньюз-рум, який був моїм рідним раніше у мріях, а тепер і в дійсності. Вікна – це коли найцікавіші історії починаються словами «поїхали ми якось на зйомку...» Це про світогляд і цінності, які відрізняють Вікна від усіх інших."

Емма Антонюк

кореспондентка

"Вікна-новини – це робота, близька до серця, і люди, близькі за духом. Тут завжди затишно та комфортно. І особливо класно, що це не міняється навіть тоді, коли видозмінюється склад колективу. Це мої внутрішні відчуття, якщо говорити про так зване «закулісся» Вікон. А от якщо казати про їхню екранну сторону, то Вікна – це програма, яка хоч і вважається новинами, завжди була чимось більшим. І так я думала ще навіть до того, коли почала роботу тут. Вікна ніколи не обмежувалися сухим викладанням фактів. Дуже багато для них завжди важила сама людина, навколо якої відбуваються події."

Наталка Сачалко

кореспондентка

Вікна-новини очима режисера

Марія Малєвська та Олександр Бринза готують спецпроект Холодний мир

Сергій Стеценко, Ольга Кучер та Олена Лунькова на Іграх Нескорених

Артем Сорокін у Авдіівці

Тетяна Висоцька в ефірі

Оксана Байрак готує з Артемом Сорокіним для проекту Свято наближається

Ольга Кучер бере інтерв'ю у музиканта і підприємця Войцеха Бальчуна

Зйомки інтерв'ю з Катериною Ковальчук для спецпроекту про серіал Кріпосна

Кореспонденти Вікон Наталка та Борис Сачалки

Колишні ведучі Вікон Віта Євтушина та Володимир Бойко

9 грудня 2019 року Яна Брензей стала ведучою Вікон

Артем Сорокін готує сюжет про Євробачення

Команда Вікна-новини

Ольга Кучер отримала зірку на Алеї слави СТБ

Ольга Червакова, парламентська кореспондентка Вікон (2003-2013)

СТБ

ВІКНА-НОВИНИ — ЦЕ...

Тетяна Висоцька

ведуча Вікна-новини

«Вікна-новини» для мене – це... бренд, витриманий роками. Це стандарти новинної журналістики. Це добірна якісна команда.
І новини, які розповідають про головне з яскравими деталями, непересічними історіями.

Новини в нашій країні, як і останні три десятиліття - це нескінченні потрясіння. Революції, війна, порятунок поранених солдат, важкохворих дітей, соціальні проблеми, політичні інтриги.

Найбільше в цьому вирі тішить, коли вдається допомогти конкретним людям, тоді найбільше відчуваєш, що ми разом - сила!

Перший робочий день в "Вікнах"

Я дуже раділа, що доєдналася до "вікнівців", адже 15 років тому, коли це сталося, це вже була легенда. 17 жовтня 2005 року - пам'ятаю цей день першого свого ефіру.

Я дуже хвилювалася, навіть назвала себе в привітанні Тетяна Вісоцька (усміхається).

"Я завжди сміюся, що в мене має роботи. Бо працювати на «Вікнах» - це не робота, це хобі. За яке тобі ще й платять. Мені подобається пишатися працювати тут. І не лише своєю роботою. А колегами. Пишатися їхніми матеріалами і досягненнями. Я відчуваю себе частиною чогось більшого і важливішого, ніж я сама. «Вікна» - це не просто новини, сухі факти й події. Це історії, якими ми ділимося з глядачем. Нам не байдуже, що розповідати. Ми прагнемо ставати кращими разом із нашими глядачами. Мало який колектив відрізняється таким прагненням розвиватися і досягати вершин. А це дорого вартує. За це я «Вікна» і люблю. За безкінечний рух вперед."

Ольга Кучер, ведуча "Вікна-новини"

«Вікна-новини» для мене – це команда, якій не все одно. Відсидіти з 9-ї до 6-ї, вимкнути телефон після роботи, вичавити з героя сльозу, бо це рейтинг – ні, це не про вікнівців. Зірватися на світанку у Львів, бо там роблять унікальну операцію і показати її глядачу так, як ніхто, аби вселити віру – українська медицина не безнадійна. Робити сюжети про книжкові форуми, знаючи, що рейтингу від цього не додасться, але, можливо, критично мислячих в цій країні. Раз за разом показувати сюжети на комунальну тему не для того, аби посварити ЖЕК, а аби кожен глядач зрозумів – він власник і може не лише лампочку в під'їзді поміняти, але й взяти відповідальність за своє життя і життя своєї країни. Це – про вікнівців. Тут працюють люди ідей, люди цінностей і бути поруч з ними, вчитися у них – це щастя. Тому я з «Вікнами».

Яна Брензей, ведуча і кореспондентка "Вікна-новини"

Тетяна Висоцька і Ольга Кучер у студії

Яна Брензей біля Верховної Ради України

Денис Бродський дає інтерв'ю Ользі Кучер

Сім'я Сачалків у спецпроекті Про це

Актор Максим Радугін готує варенити на інтерв'ю з Артемом Сорокіним для спецпроекту Кріпосна

Редакція Вікон

Артем Сорокін у Авдіївці

Ексклюзивне інтерв'ю Ірини Заславець з Яніною Соколовою про боротьбу з раком

Сергій Стеценко, Олена Лунькова та Ольга Кучер на Іграх Нескорених

Надихаються перед інтерв'ю зхужодником Олександром Ройтбурдом для спецпроекту Культурні люди

Артем Сорокін готує інтерв'ю з Катериною Ковальчук та Олесею Жураковською до спецпроекту по серіалу Кріпосна

Тетяна Висоцька отримала зірку на Алеї слави телеканалу СТБ

Ведуча та кореспондентка Яна Брензей

Зйомки під час пандемії коронавірусу

Головред Вікон Володимир Павлюк та колишній CEO StarLightMedia Володимир Бородянський

«Я ніколи не забуду...»

Революцію Гідності. І точно не забуду найгарячіші місяці війни. Це події, які, очевидно, вишколили мене як журналіста і змінили мене як людину. Під час війни «Вікна-новини» втратили колегу і нашого доброго друга – Дениса Денисюка. Він загинув, боронячи с.Широкине. Це була велика колективна біль і втрата. А згадати якусь конкретну особистісну історію із розряду: «як я в танку горів» – не можу. Знаю, як свистять міни, і що «твоя куля не свистить». В танку був, але, на щастя, не горів (усміхається).

Борис Сачалко

кореспондент

Як вперше під час ефіру стався технічний збій. Сиджу я в студії, дивлюся сюжет про перевірку пляжів у Черкасах. Як раптом все вимикається. Я не можу зрозуміти – це тут, у студії, вимкнулися екрани, чи це у глядачів також. Якщо у глядачів, то що я маю зараз робити? Що говорити? І мене наче попереджали про те, що таке буває, але одна справа прочитати про підводне занурення, але інша – зануритись самому. Аби ви зрозуміли, всі ці роздуми проносяться у голові за долі секунди. І я починаю говорити. Ми завершили ефір, а коли я прийшла у ньюзрум, колеги аплодували і сказали, що я навіть бровою не повела. Як виявилось, коли життя проноситься перед очима, бровою повести не встигаєш (усміхається).

Яна Брензей

ведуча

Як у Страсбурзі, в старезному респектабельному кінотеатрі «Одіссей» – реально один з найстарших кінотеатрів світу – демонстрували три серії проекту «Вікон» «ІншоРідні» в перекладі на французьку та англійську. Як глядачі аплодували по суті новинним матеріалам. Бо то був неймовірний рівень новин. Історії, які не забуваються. Як я показував «ІншоРідних» на кінофестивалі в Вісбадені. Як виходив отримувати міжнародну нагороду «Adami» за цей цикл. Ми зробили легкі, доступні мільйонам людей історії витвором мистецтва. Це був один з перших серіалів «Вікон». І потім два роки ми робили неймовірні для українського телебачення речі. Я пишаюся кожним серіалом, що вийшов в етері «Вікон».

Дмитро Литвиненко

кореспондент

Як мені подзвонив Вадим Сухаревський. Більшість його знає як офіцера, який перший відкрив вогонь по диверсантам на російсько-українській війні.

"Брат мого друга у полоні в Донецьку. Можеш допомогти? Я дам твій номер його батькам"

З Вадимом ми робили спецрепортаж про Луганський аеропорт, в той день "не витримав бетон" Донецького. У полоні опинився 18-річний хлопчина, який поїхав у найгарячішу точку за власним бажанням.

Після мого "спробую" вже за кілька хвилин подзвонив його батько. А наступного ранку він вже був в моїй квартирі. Ми прожили разом тиждень. Разом розробляли "план дій" і разом плакали у телевізора. І дуже "по-вікнівськи" вирішили зробити максимально чесно і по-людськи. Тато полоненого записав відеозвернення до ватажка бойовиків. Він геть не готувався, ми увімкнули камеру і він почав говорити. Так говорити, що я зрозуміла, навіть найжорстокіша людина не зможе не відреагувати. Так і сталося. Вже за кілька днів на наше звернення прийшов лист-відповідь. Згодні віддати сина батькам, якщо вони за ним приїдуть разом із 3 українськими телеканалами.

Ми розуміли для чого це їм, яким калібром би не стріляли, найпотужніша зброя у цій війні - інформаційна. Нас показово водили по донецькій лікарні і показували пораненим цивільним як "журналістів-каратєлєй". Просто заводили до палат і казали "Спросите у них, почему они врут про вас?". Я не буду писати що тоді відчула, рятувала лише думка, що це така ціна за життя хлопця і я можу її сплатити. Після всіх "показух" хлопця дійсно віддали батькам. Це був далеко не найкращий мій репортаж... Стрес, температура 39 і хвилювання за кожне слово, бо "раптом після ефіру нас не випустять". Але "дякую" від батьків цього хлопця було найкращим "дякую" в моєму житті.

Пишаюся, що для моєї редакції людина завжди головніше за будь який матеріал. Цінності "Вікон" - це те, що відрізняє наші новини від решти.

Олена Лунькова
кореспондентка

Я ніколи не забуду сюжетів, де герої покладали особливі сподівання саме на цей сюжет… Рома, водій з ДЦП, який прекрасно водив (колись навіть вивозив людей під обстрілами із окупованої території), а тут на мирній території не міг влаштуватися на улюблену роботу, бо в нього не вірили… П'ятирічна дівчинка (майже ровесниця мого сина) зі страшним діагнозом, якій екстренно треба було зібрати мільйон на лікування за кордоном та …її рожева сукня, яка висіла весь час на очах у батька як мотивація для того, щоб швидше знайти і зібрати ці рятівні гроші.

… Сльози мільйонера з Китаю, який з дружиною так мріяв вперше у житті стати батьком і вклав шалені кошти у сурогатну дитину тут в Україні. А недобросовісна клініка допустила помилку… І народжена омріяна дитина не могла поїхати з ними на батьківщину, в Китай, бо не мала жодного відсотку спільного ДНК. І чоловік так і не ставши батьком, зі сльозами на очах шукав для уже майже рідної дитини – іншу родину…

Всі ці сюжети, зачіпали за живе, коли я їх знімала. Про них не можна було не думати, за долями цих героїв неможливо було не стежити. Але найбільша мета була – не просто про них розказати, але й щоб ця розповідь допомогла. Рома, на щастя, тоді після сюжету таки зміг влаштуватися на омріяну роботу. Для маленької дівчинки з раком вийшло швидко зібрати мільйон. А за дитинкою згорьованого громадянина Китаю вилаштувалася черга із охочих її удочерити. Тому тепер точно знаю: телебачення – це однозначно сила, якщо ці сили спрямовувати у потрібну сторону.

Наталка Сачалко

кореспондентка

ВІКНА-НОВИНИ В ІНТЕРНЕТІ

Вікна-новини мають сайт, YouTube-канал та Facebook-сторінку,
де є найактуальніші та найважливіші новини у зручному форматі.

ВІКНА НА YOUTUBE