«Городок. Парад приколів»
У цьому випуску немає ні історій, ні жахів, ні антиреклами. Тільки прихована камера! Парад приколів від поліклініки до стадіону. Від паркану й до обіду. У цьому випуску місце дії всіх історій, жахів і приколів – Пригородок: сади й городи наших співгромадян сонячного літнього дня.
Дивіться програму «Городок. Парад приколів» у п'ятницю, 7 березня, о 19:15 на СТБ.
Ілля Олейников устигає скрізь. І вистачає його на все. Він записує нові випуски гумористичної передачі «Городок», ставить мюзикл на власну музику в Мінську, стежить за творчістю свого сина Дениса Клявера, соліста групи «Чай удвох», і випускає диск зі своїми піснями.
– Скажіть, у чому секрет вашої передачі? Ви виходите в ефір тринадцять років, а народ вас все одно любить і дивиться.
– Напевно, тому, що ми намагаємося чесно робити свою справу. На мій погляд, у нас є те, що називається почуттям смаку. Іноді в нас бувають історії, скажімо, на межі фолу. Але навіть у них немає відчуття вульгарщини.
– Як жарти добираєте?
– У нас є бідні нещасні автори, які прикуті до стола. Я їх називаю галерниками.
– Вони пишуть 24 години на добу?
– Принаймні один із них. Це Володя Трухнин, який живе в Одесі й працює з нами одинадцять років. При цьому він устигає займатися своїм бізнесом – я навіть не уявляю, як йому це вдається!
– По ночах, напевно…
– Байдуже, коли він усе це робить. Але я дивуюся, як у маленькому людському мозочкові взагалі може з'являтися така величезна кількість жартів! Він для мене фігура абсолютно загадкова.
– Жарти від читачів використовуєте?
– Листів приходить багато. Та зазвичай геть дурні: у найкращому разі з якимись старими анекдотами, безглуздими історіями… Ми воліємо працювати зі своїми авторами. Бо незрозуміло, звідки цей жарт з'явився: може, він десь уже звучав чи його взяли з Інтернету? Ми в цьому плані маємо бути ексклюзивними.
– Ви багато років працюєте в парі з Юрієм Стояновим. А часто сваритеся?
– У нас дуже рівні, спокійні стосунки, надто останніми роками. У кожного, крім «Городка», є своє життя…
– Невже у вас не було жодного конфлікту чи скандалу?
– Були, звісно. Ми стільки років разом – як без цього! Ми ж не дві блакитних істоти, які ходять одне коло одного, махають своїми крильми й воркочуть…
– Хто у вас у дуеті лідер?
– Ви ж дивилися передачу «Городок». У вас є відчуття лідера?
– Чесно кажучи, ні.
– Про що це свідчить? Про те, що ми два дорослих чоловіки, котрі розуміють, що якщо хтось із нас почне випинати свою дупу й уважати, що він тут перший, – на цьому передачі капець. У Юрка – свої ролі, у мене – свої. І я знаю, що принаймні це буде паритетно. Він є лідером тільки в одному: він режисер передачі.
– Ви сім'ями дружите?
– Ні.
– Де любите відпочивати?
– Я вже ніде не люблю відпочивати! Мені вже набридло відпочивати. От раніше я мріяв про закордон… А зараз найбільше люблю провести вихідні в себе вдома.
– Син, онуки часто приїжджають у гості?
– Та вони живуть навпроти! Щоправда, Деня зараз більше буває в Москві. Тому ми бачимося нечасто – приблизно раз на місяць.
– У вас є мрія, до якої ви йдете крок за кроком?
– Так. Моя мрія – це мюзикл. І я хочу скоріше довести його до кінця, поки я не збожеволів.
– Від чого ж тут божеволіти?
– Від того, що для мене стало ідеєю фікс: щоб мюзикл з'явився якомога швидше. Я хочу, щоб він не просто був, а став певною культурною подією. І я вважаю, що для досягнення цієї мети в мене є все!
Повторення 8 березня о 13:25 на СТБ.