PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Батьків до школи!!!». Частина третя

Телеканал СТБ

Гладушевський Олексій, керівник проекту «Зоряне життя», хотів зробити кар'єру на дівчатах?
Гладушевський Олексій, керівник проекту «Зоряне життя»:
«Ми із другом захоплювалися фотографією. Тоді мені й спало на думку зробити на цьому невеличкий "бізнес". Як ви розумієте, абсолютно неусвідомлено. Організували щось на кшталт фотолабораторії. Купували фото-вкладиші знаменитих на ті часи співачок і співаків (Sandra, СС Саtch або Kim Wilde), перезнімали їх, робили більших розмірів і в школі всі дівчата їх у нас купували (тоді такі фото були в моді). Усе було добре, поки в нашому житті не з'явилися Samantha Fox і Sabrina. Продажі зросли втричі!!!! Ці фото купували вже всі – і дівчата, й хлопці. Ну а потім хтось позаздрив, розповів учителеві. Мені влаштували персональну лінійку під час класної години, а батьків викликали до школи. Довелося згорнути виробництво. От так не вийшов з мене фарцовщик».
Вагуліна Настасія, редактор:
«Моїх батьків до школи викликали постійно! Щоп'ятниці – я й мама на килимі в директора. Не те, що б я постійно щось витворяла. Правильніше сказати, у мене дивний талан на «пригоди». От іду коридором, нікого не чіпаю, а там бійка, на мене налітає старшокласник, я його відштовхую й ненавмисно відриваю ґудзик. І відразу з'являється директор із криком, що я влаштувала бійку, а я ж лише хотіла поїсти! Одного дня мені все це набридло. Ліпше дістати за те, що винна, а не навпаки! Була в нас «улюблена» учителька англійської!!! Маленька, гладенька й до того ж така «сирена», яких світ не бачив! Усі хворіють, а її жодна зараза не бере, підпилюємо стілець, вона весь урок на ньому мало не стрибає, і хоч би що. Дзвенить дзвінок, вона встає й стілець падає! Якось, перед річною контрольною, я вмовила дівчат підсипати їй у компот проносне… Підносимо, мовляв, пийте на здоров'я! І тут до неї підходить наш улюблений учитель і скаржиться, що компот закінчився, а пити дуже хочеться! І тут ми тихенько починаємо сповзати по стінці. Англійка віддає компот йому! Три школярки із криками летять через їдальню, збивають учителя з ніг і обливають компотом. Виправдовуватися довелося довго й нудно… Зате мама тільки посміялася, сказавши, що інтриги безсилі перед любов'ю…»
Анонім:
«Якось під час перерви ми з хлопцями дурня клеїли, і вирішили підпалити ганчірку, а вона все не горіла й не горіла. Набридла нам ця справа, і ми ганчірку у відро для сміття викинули, а самі пішли гуляти. Через деякий час ідемо коридором, а весь поверх задимлений. І тут бачимо: біжить прибиральниця з диким лементом і нашим відром у руці (як смолоскипоносець на олімпіаді). Певна річ, на крики збіглася половина школи й директор. Однак мої однокласники не видали мене, що було дуже приємно. А ще, від нелюбові до однієї дівчини в класі, ми вішали її кросівки на карниз або ховали її портфель, а самі йшли додому. Запирали в класі двері шваброю, й слухали, що робитиме вчитель праці, коли прийде, а клас закритий. Був ще молодий стажист з математики, я його часто «кривляла». Якось він це побачив і вигнав мене з кабінету. Це лише маленька частина того, що я змогла пригадати зі шкільного життя. Однак того, що в мене був найкращий клас, я не забуду ніколи!»
Підготувала Настасія Громова