Сьогодні, 12 листопада, закінчився п’ятий тиждень другого сезону психологічного реаліті «Супермама». У фіналі завдяки оцінкам від конкуренток перемогла ММА-мама Альона. Про те, чому вона вирішила взяти участь у проєкті та як змінилося її життя після нього, читайте в нашому матеріалі.
Чому вирішили взяти участь у проєкті?
Я ніколи раніше не брала участі в таких проєктах, і мені стало цікаво, наскільки правильно я виховую свою дитину з погляду найкращого експерта країни.
Яке враження на вас справили учасниці?
Учасниці всі яскраві і дуже неординарні. Я дуже рада, що в наших випусках вдалося зібрати саме таку четвірку сильних і сміливих жінок. У кожної з нас різний підхід до виховання дітей. Але як у людини, у кожної в минулому була та історія, яка сформувала нас такими, якими ми є сьогодні. Я вдячна проєкту за те, що познайомилася з дівчатами.
Під час випуску учасниці кілька разів зазначали, що ви можете агресивно реагувати на деякі зауваження на свою адресу. Можете це прокоментувати?
Кожна з нас агресивно реагує, коли зачіпають її якісь тригерні точки. Я не боюся критики, тому що реагую на неї адекватно. Ніколи в житті не дозволила б собі агресії у вигляді рукоприкладства чи образ. Так що це хвора фантазія дівчат. Боєць — це не агресор.
Якщо не ви, то хто міг би здобути звання супермами з вашої четвірки?
Можливо, Ксюша. Хоч початок її материнства виглядав щонайменше неадекватно, але зараз, поспілкувавшись із нею, я побачила, як багато вона змінила у своєму житті для того, щоб бути супермамою для свого сина.
Ви підтримуєте зв’язок із суперницями після проєкту?
Я підтримую зв’язок з усіма учасницями проєкту. Ми вчимося одна в одної і переймаємо все те краще, що є у кожної з нас.
Чи змінилося щось після проєкту? Чи прислухалися ви до порад Дмитра Карпачова?
Після проєкту нічого не змінилося в методиці виховання моєї дитини. Даринка досягає значних успіхів у царині математики, ми вже вільно починаємо рахувати приклади. Вона виграла свою першу медаль із бальних танців і хоче продовжувати виступи далі. Я пишаюся її успіхами, і я вже бачу, яких результатів вона може досягти. Ми з чоловіком також продовжуємо працювати над собою. Чоловік намагається не бігти попереду паровоза і давати можливість мені вирішувати все самій, але надовго його не вистачає, все одно «стеле мені солому», щоб не впала.