Професор, намагаючись воскресити рідну сестру, створив щось

Віктор Франкіні залишився сиротою, коли йому було сім. Його батьки – Анна та Сергій Франкіні – потрапили в автомобільну катастрофу. Батько загинув на місці, а мати … Мати можна було врятувати, але по дорозі в лікарню її серце перестало битися. Коли жінку доставили до реанімації, було вже надто пізно … Лікарі лише розводили руками – вони зробили все, що могли – але медицина тут була безсила …

Але дядько Віктора, відомий винахідник і вчений Волтон, що втратив у тій страшній аварії рідну сестру, так не думав.

З тих пір Віктор і дядько Волтон були нерозлучні. Інших родичів у хлопчика не було, і дядько взяв його виховання на себе. Цілими днями Волтон пропадав у своїй лабораторії, намагаючись знайти спосіб перемогти смерть, а маленький Вітя завжди асистував йому. Ігри з однолітками були йому більше не цікаві. Дядько щиро радів, спостерігаючи, як маленький Вітя тягнеться до науки. У Волтона не було ні учнів, ні однодумців, але тепер він знав, кому може довірити справу всього свого життя – пошук препарату, здатного реанімувати безнадійних хворих.

Дядько Волтон не помилився в своєму племіннику. Віктор виріс, закінчив медичний університет з відзнакою, і став талановитим лікарем. А дядько все більше замикався в собі. Він так і не змирився зі смертю сестри. Ідея винаходу диво-препарату, що дарує життя, займала всі його думки. Але щось весь час йшло не так. Дядько перестав пускати Віктора до лабораторії, і продовжував свої досліди на самоті.

Волтон практично перестав спати – він відчував, що розгадка близька, залишилося зовсім небагато. І не помилився …