Реабілітація наркозалежних: як повернутися до нормального життя?
Історія родини Правосудовіч розбурхала всю Україну. 15-річна наркозалежна учасниця пройшла багато випробувань, але не змогла повністю відмовитися від згубної звички. Третій випуск, присвячений родині, закінчився тим, що мати дівчинки вирішила насильно помістити дочку до реабілітаційного центру. У студії пост-шоу проекту «Кохана, ми вбиваємо дітей» експерти розповіли, за якими ознаками зрозуміти, що дитина приймає наркотики, а також що потрібно зробити в першу чергу.
Але як повернутися до нормального життя після центру, чи можна уникнути зривів і як боротися з тягою до наркотиків після реабілітації? Про це докладно розповіла провідний психолог проекту «Кохана, ми вбиваємо дітей», фахівець з нейропсихології когнітивного розвитку Вікторія Любаревич-Торхова.
Читайте також: Що робити батькам, якщо дитина почала красти?
Перший крок
Головне, про що потрібно пам’ятати: реабілітація від наркозалежності триває протягом усього життя. Не варто плекати ілюзій, що полежавши пару місяців або навіть півроку в реабілітаційному центрі для наркозалежних, можна вважати, що справу зроблено. Це тільки перший крок. Важливо усвідомлювати те, що в 99% випадків відбуваються «відкати», коли залежні зриваються і повертаються до споживання. У реабілітації це вважається позитивним моментом, тому що момент зриву легко проаналізувати як ту коротку мить, що розділяє здорове життя і повільне вбивство себе.
Саме момент напередодні зриву необхідно буде усвідомлювати і тримати під контролем. Таким чином, після першого зриву реабілітація повертається ще на певний період. Більш того, зривів може бути кілька. Перший зрив зазвичай рахується за споживачем. Другий зрив часто провокується або середовищем, або родичами, тому що вони співзалежні. Їхня поведінка стосовно споживача ще не досить змінилася, щоб не викликати у нього звичний рефлекс (тягу) до споживання.
Читайте також: Кожен дев’ятий підліток в Україні пробував наркотики
Другий крок
Залежність завжди лікується залежністю. Багатьох батьків обурює, що деяким дітям і підліткам, які не палили, дають в руки сигарети, поки вони знаходяться на лікуванні від наркоманії. Можливо, це не найкращий спосіб, і хотілося б представити абсолютно здоровий спосіб життя. Існують ще два популярних методи: глибоке входження в релігію або захоплення спортом, причому з досить екстремальним ухилом.
Людина раніше споживала наркотики вже на рівні обсесії, тобто у неї в голові, особливо в перший п’ятирічний період, постійно виникають нав’язливі думки, особливо в ті моменти, коли йому страшно, неприємно, тривожно і нудно. Тому людина під час подальшої реабілітації вдома намагається займатися якоюсь справою з неймовірним завзяттям для того, щоб постійно «глушити» потребу в наркотику.
Читайте також: Дитина приймає наркотики: алгоритм дій для батьків
Цій людині постійно необхідний буде пошук емоційних сплесків для того, щоб відчувати їх не через наркотики, а за допомогою життєвих факторів. Подібне буде відбуватися довічно. Родині важливо підтримувати свою залежну дитину в її прагненнях, працевлаштуванні, зміні захоплень і т.д. Навіть якщо вони не будуть вважати це чимось доцільним, то все одно повинні розуміти, що це необхідно для лікування. Головне, щоб це нове захоплення теж не було шкідливим.
Третій крок
Люди, що вживають наркотики, повинні в обов’язковому порядку, навіть якщо у них не було зривів, кожні два роки проходити програму «12 кроків» (це чітка позитивна програма дії, яка передбачає активність як всередині себе (робота з собою), так і поза тим ( робота з іншими). З усіх програм, що практикуються в наш час з зазначеними категоріями залежних, «12 Кроків» є найбільш ефективною. 17 мільйонів чоловік лікуються за цією програмою у всьому світі – Прим. ред.), відвідувати групи для залежних людей і ходити на реабілітацію.
Читайте також: 15-річна учасниця проекту визнала, що залежна від наркотиків
Це обов’язкова умова. Нерідкісні випадки, коли люди зриваються і через 5 років, і через 10, тому що не відвідували подібних курсів. Життя вносить свої корективи, трапляються кризи, і людині важко впоратися з емоційним напруженням. Тому ризик вдатися до звичної моделі уникнення є завжди, але своєчасна терапія допомагає цього уникнути.
