Як привчити дитину до правил в родині?
Якщо дитині дозволяється все, не дивно, що незабаром її поведінка буде неконтрольованою. Чому правила для дітей повинні бути обов’язковими в сім’ї, і наскільки важливо їх дотримуватися всім її членам, пояснює провідний психолог програми «Кохана, ми вбиваємо дітей», фахівець з нейропсихології когнітивного розвитку Вікторія Любаревич-Торхова.
Привчити дитину до правил можна за допомогою покарань і власного прикладу. Вона повинна нести відповідальність за наслідки вчинків, які здійснює. Якщо дитина зробила щось погане, то зобов’язана понести за це покарання. Важлива послідовність: якщо це погано, то це так завжди, за будь-яких обставин. Також слід чітко визначити, що саме є погано. Батьки повинні спочатку для себе це розрізняти. Є речі, які не можна здійснювати ні дитині, ні батькам.
Читайте також: Учасниця проекту вирішила спілкуватися з мамою тільки на відстані
Чіткі табу, які діють з 3-річного віку:
* Не загрожувати будь-чиєму життю
* Не брати чужі речі
* Не перебувати десь без дозволу
* Не псувати чужі речі
* Не заподіювати фізичний або душевний біль
Наприклад, зрадити, оббрехати і інше – це теж заподіяти душевний біль. Покарати дитину за те, що вона комусь зробила щось погане, можна за допомогою своїх суджень і непрямих прикладів. Потрібно запитати її: «Якби я або твій друг вчинили з тобою так само, як би ти себе відчувала?» Показуйте їй власним прикладом і постійно обговорюйте ті чи інші дії дитини. Це буде означати, що батькам не все одно, і вони спілкуються зі своїми дітьми.
Читайте також: Як вчиняти батькам, якщо дитина замикається в собі?
З якого віку дитина усвідомлює, що добре, а що – погано?
Ще до того, як у неї розвивається мова, причому виключно за реакцією батьків. Дитина може не усвідомлювати, що вона зібралася робити щось погане, але зрозуміє, коли вже це зробила. Діти все бачать за емоціями батьків, і в цей момент відчувають стрес. Якщо на неї в цей момент ще й накричати, не пояснивши, що було не так, то батьки можуть стати ворогами. Довіра до них з боку дітей може загубитися. Необхідно гуманно провчити дитину, сказавши: «Подумай над своєю поведінкою. Ти покарана, бо зробила поганий вчинок. Давай обговоримо, як можна було зробити це по-іншому і чому вчиняти так погано». Якщо не буде покарання, то в пам’яті дитини нічого не відкладеться.
