Як зрозуміти, що ви готові стати батьками?
У попередньому випуску пост-шоу «Кохана, ми вбиваємо дітей» експерти обговорили, як інфантильність батьків здатна нашкодити дитині, і чи здатна психологічно незріла мати нормально виховати своїх дітей.
Психолог Ганна Кушнерук виділила ключові пункти, по яким пара може усвідомити свою готовність до народження малюка.
В цілому, готовність до батьківства в чому фантазійна. Я сотні разів стикалася з тим, як люди, з дитинства мріють про себе як про ідеальних батьків, впадали в післяпологові психози, хотіли відмовитися від дитини, перетворювалися на тиранів і нещасних людей.
Читайте також: Как смириться, что ребенок становится самостоятельным
Ключове слово тут «ідеальний». Воно вбивче. Бо воно виключає можливість реагувати адекватно на те, що не вписувалося в ваше уявлення про ідеальне. Часто прагнення «завести дитину» до самої дитини ніяк не відноситься, на жаль.
Є явні ознаки того, що щось йде не так:
– Дитина потрібна батькам для того, щоб зрозуміти, чи можуть вони взагалі її народити (в силу віку, стану здоров’я);
– Люди заводять дитину для того, щоб відповідати очікуванням власних батьків, оскільки ті хочуть няньчити внуків;
– Пара вірить, що народження дитини допоможе зміцнити (або створити) сім’ю;
– Жінка прагне народити, поки молода;
– В уявленні про ідеальну сім’ю неодмінно є дитина – таке враження, що мова йде про предмет меблів;
– Жінка прагне стати кращою мамою для свого малюка, ніж була для неї власна мати;
– Жінка хоче народити дитину, яка стала б розумною, успішною, щоб довести всим, що вона спроможна виховати такого малюка.
Читайте також: Как общаться с подростком-манипулятором?
Всі ці тези говорять про високий ризик виявитися кепськими батьками, або не впоратися з батьківством взагалі. Важливо бути «достатньо хорошими» батьками. Цей термін належить генію педагогіки та дитячої психології Д. В. Віннікотту. Потрібно дозволити захопитися не собою в ролі мами чи тата, а малюком. Зацікавитися тим, який він! Але не видугадувати ідеальну картинку і не приписувати дитині чужу роль.
Батькам потрібно вміти просити про допомогу, але при цьому не намагатися замінити себе нянями / бабусями / садками… Визнати, що часом це дико важко, але ви це можете пройти з любові до дитини.
Не готовий до батьківства той, хто самовпевнений і не припускає, що він зміниться. Часто ті, хто бояться батьківства і твердять, що їм рано, стають геніальними батьками, справжніми педагогами та друзями.
Все залежить від психічного здоров’я майбутніх мам і тат, від рівня організації особистості, багато в чому від позитивних прикладів власних батьків або близьких.
Дива трапляються: діти приходять у цей світ і «роблять дорослих дорослими». Але головне правило: дітей не варто заводити «на зло», «щоб довести». Дай Бог всім дорослим встигнути бути справжніми батьками своїм дітям.
