Відбувся довгоочікуваний фінал романтичного реаліті «Холостяк»-13. Головний герой зробив свій вибір і зізнався в почуттях лише одній! Інна Бєлєнь стала обраницею українського захисника, ветерана російсько-української війни Олександра Терена. Ексклюзивно для редакції STB.UA переможниця 13 сезону реаліті «Холостяк» розповіла про свій шлях на проєкті. Що перше промовила після того, як вимкнулися камери, і яке побачення стало вирішальним в історії пари?
Ти приїхала останньою до будинку дівчат. Памʼятаєш, як вони тебе прийняли? І що тобі допомогло впоратися з такою зустріччю?
Чесно, я думала, що мене з’їдять! Це було ніби після першого побачення, ще й я була з трояндою, тому очікувала, що буде набагато гірше. Але була приємно здивована, що не всі дівчата намагалися вижити мене з дому. Розумію, що я була для них неприємним сюрпризом, але прийняли мене доволі добре, відносно ситуації. Особливо запам’яталося, як Вероніка одразу допомогла, підтримала мене і показала, що не все так страшно.
Допомогла моя мотивація залишатися на проєкті. Я чітко знала, що в мене є інтерес до Олександра, і це давало сили йти далі.
Уявімо, що ти змогла б відвідати першу вечірку. Фантазувала щодо свого образу?
Я б дуже серйозно підійшла до свого образу. У мене було два варіанти. З одного боку, я хотіла б підкреслити свій характер і впевненість. Тоді це були б червоні губи, чорна сукня з розрізом — щось яскраве, що одразу привертає увагу. Але з іншого боку, мені також хотілося б показати свою ніжність і жіночність. У такому випадку я уявляю легку сукню пастельного кольору, яка підкреслює витонченість. Мабуть, це було б складне рішення — вибрати між цими двома сторонами, але обидва образи точно відображають мене.
А який подарунок зробила б Терену на першій зустрічі?
На першу зустріч я б подарувала Терену щось, що символізує наші спільні цінності. Оскільки ми обоє підтримуємо Україну та український народ, це був би подарунок, який несе глибокий сенс. Наприклад, щось, що передали мені військові як вдячність під час зборів — річ із фронту, яка має особливу історію. Або ж це могла б бути річ, створена дітьми в рамках благодійного проєкту, щось із теплом і щирістю, що нагадує про важливість допомоги та підтримки. Цей подарунок точно відображав би наше спільне світобачення
Чи прочитав Терен твою книгу? І чи допоміг тобі щоденник на проєкті?
Щоденник на проєкті для мене був неймовірно важливим. Він допомагав мені залишатися сконцентрованою на нашій історії з Сашею. Я записувала туди всі свої переживання, аналізувала ситуації, бо не могла поділитися багатьма почуттями з дівчатами — це ж був спільний чоловік, який нам подобався. Для мене щоденник став місцем, де я зберігала всі емоції й моменти, які хотілося закарбувати в пам’яті назавжди. Це дійсно допомагало проживати всі ці події усвідомлено.
А Саша, так, читав мої записи. Йому дуже подобається, як я пишу, і він навіть сказав, що я могла б написати цілу книгу. Це було надзвичайно приємно чути!
Чи був момент, коли хотілося піти з проєкту? Що тебе зупинило?
Так, був момент, коли я справді думала піти з проєкту. Це сталося під час ініціативного тижня в Східниці. Було дуже багато побачень, і я почула багато деталей з історій інших дівчат, які просто не хотіла знати. Ця інформація стала для мене емоційно важкою, нерви здавали, адже я не могла обговорити це ні з дівчатами, ні з Олександром. Хотілося висловити свої почуття, але не було можливості.
Останньою краплею став басейн з Анісімовою, і я серйозно задумалася, що я тут роблю, чи варто продовжувати. У тому стані я написала записку, куди виплеснула всі емоції. Але зранку, коли прокинулася, відчула полегшення. Всі мої почуття залишилися на папері, і я заспокоїлася. Добре, що ця записка так і не потрапила нікому в руки — це був мій особистий спосіб пережити цей момент і рухатися далі.
Який найяскравіший момент емоційного піднесення був протягом сезону?
Напевно це було після побачення у Львові, в кав’ярні. Знаю, що для Юстини це був, мабуть, найгірший момент сезону, але для мене — найкращий. Це те, що залишилося за кадром, але стало справді особливим.
Ми стояли поруч із Сашею біля кав’ярні, і він створив такий ніжний момент: спочатку поцілував мене в лоб, потім у носик, далі в ушко, а тоді прошепотів, що я дуже гарно виглядаю, що скучив і хотів би просто втекти разом зі мною. У ту мить все було настільки гармонійно, ніби весь світ зник, і ми залишилися лише вдвох. Це був момент, який я точно ніколи не забуду.
Яке рішення або вчинок Терена тебе здивував і відкрив його з нової сторони?
Таких моментів було два, і обидва дуже мене здивували та відкрили Сашу з нової сторони.
Перший стався під час зйомок у притулку для тварин. Ми мали фарбувати будку для собак на відкритому сонці, але мені стало зле, бо я довго стояла під палючими променями. Я попросила паузу, хоча за планом ми мали продовжувати роботу.
Саша в цей момент проявив суворість, але не до мене, а до всієї ситуації. Він рішуче сказав, що ми зупиняємося, доки мені не стане краще. Його турбота і твердість у цьому рішенні мене дуже вразили.
Другий момент стався під час нашого фінального побачення. Я розчулилася і навіть трохи розплакалася через те, що неправильно зрозуміла одну ситуацію. Навколо всі підганяли нас, але Саша чітко сказав: “Стоп! Ми нікуди не рухаємося, поки я не переконаюся, що все добре”. Це були моменти, коли він готовий був ігнорувати будь-які обставини, аби переконатися, що зі мною все гаразд. Це дуже зворушливо і багато говорить про його характер.
Пам’ятаєш, що відчувала, коли до фіналу залишалися лічені дні? Про що думала?
Перед фіналом я була дуже схвильована, бо на проєкті була ще одна фіналістка, і ми з нею зовсім не схожі. Я не могла зрозуміти, що саме шукає Олександр. І мене дуже хвилювало, що після побачення з нею він може зробити наступний крок. Якщо це сталося б, я б не змогла йому це пробачити. Тому я переживала, щоб наша історія не закінчилася так, бо мені він важливий.
Кому першому повідомила, що стала обраницею Терена?
Першому я повідомила мамі та татові. Це сталося вже після того, як я включила телефон. Я скинула їм першу фотографію, щоб поділитися цим важливим моментом.
Чи слідкували за вами ваші друзі-військові? Ти чи привітали вони вас?
Мої друзі-військові знали, що я йду на “Холостяк”, тому коли ми зустрічалися з батьками, вони передали флаги та привітання. Звісно, після того, як я вийшла з проєкту, про це не можна було розповідати, тому вони всі дивляться “Холостяк”, але поки що нікому не розповідали. Тепер, після фіналу, ми обов’язково поділимося цією новиною.
Як думаєш, що стало вирішальним у вашій історії?
Що я відкрила всю свою душу, поділилася всіма своїми намірами і була повністю чесною. Ми як два пазлики склалися. Але насправді, що стало вирішальним, це, скоріше, треба питати у Саші. З мого боку, це була повна чесність і відвертість, і я вірю, що це зіграло свою роль.
Що перше ти сказала Холостяку, коли вимкнули всі камери?
«Боже, нарешті!»
Це була моя перша реакція, бо я дуже хотіла побути з ним удвох, без нікого. І ці перші п’ять годин були просто для нас — ми спілкувалися, насолоджувалися один одним. Це було дуже незвично, але неймовірно круто.
Чи помітила ти, як змінилося сприйняття важливості інклюзивності в Україні протягом сезону?
Для мене це питання дуже актуальне, оскільки я проживала багато років у Німеччині і помічаю, що в Україні інклюзивність ще не так розвинена. Це дуже важливі кроки, які потрібно робити. Коли ми жили на проєкті з дівчатами ми почали помічати кути пандусів, наявність шрифта Брайля чи кнопок виклику допомоги для людей з інвалідністю, але було дуже приємно побачити, як зміни відбуваються. Це важливе питання, і круто, що проєкт дає можливість підкреслити ці напрямки, в яких нам ще є куди розвиватися.
Що ти робила вперше в своєму житті завдяки проєкту / на проєкті?
Жартуючи, можна сказати, що я вперше на проєкті ділила одного чоловіка з іншими дівчатами. А якщо серйозно, то вперше я відкривала свої почуття на камеру, що було зовсім новим досвідом для мене. Також вперше я лазила на скелі і літала в аеротрубі. Це були неймовірні враження, багато чого робила вперше, і це, безумовно, зробило цей проєкт особливим.
Під час перегляду випусків, хто з конкуренток вразив тебе як позитивно, так і негативно?
Всі ми були на межі емоцій, і кожна могла сказати щось, що потім вразить. Але в цілому, всі дівчата були досить відкриті та з гумором ставилися до ситуацій. Вероніка завжди мене підтримувала і захищала, Юстина коментувала все з гумором, що я могла передивлятись її коментарі і сміятися. Анастасія мене явно недооцінювала. Ну, не без таких моментів, але що вже про це згадувати…
Що думаєш стосовно коментарів про Олександра і його рішень на проєкті? З чим ти згодна, а що готова оспорювати?
В принципі, мені зрозуміла його логіка щодо дівчат. Не завжди, але в цілому — так. Я більше дивилася на коментарі щодо себе, бо було цікаво, як ми бачимо цю історію з різних боків. Мене здивувало, як після одного побачення я думала, що все погано, а Саша, подивившись моє відеозвернення, не зрозумів, що була проблема. Це було цікаво спостерігати — для жінки ситуація може бути однією, а для чоловіка зовсім іншою.
В цілому, я погоджуюся з його вибором дівчат і його рішеннями. Але були моменти, коли він відпускав дівчат не зовсім тими словами, які б я обрала, щоб не образити. Можливо, він намагався зробити це м’якше, чіпляючи тему нерозкритих стосунків чи недорозумінь, хоча я б могла сказати просто, що не відчула “її”. Але, врешті-решт, думаю, все сталося так, як мало бути.
Чому і як наважилася показати Олександру свою квартиру?
Для Олександра було важливо, щоб дівчина не тільки жила в Україні, а й в Києві. І оскільки на фінальних стадіях проєкту залишилось троє дівчат, які жили за кордоном, я вирішила показати йому, що для мене це не просто слова, щоб залишитися на проєкті чи з ним. Я хотіла показати свій серйозний намір. Що може бути серйознішим, ніж квартира, яка вже будується в місці, де я хочу жити? Це був мій залізобетонний аргумент, що я бачу своє майбутнє саме в Україні.
Можеш виділити одне побачення, яке вразило тебе найбільше?
Я – дівчина, в якої було найбільше побачень, і всі вони були дуже особливими. Перше побачення – це наше знайомство, плюс адреналін, а також дуже важливий аукціон. Були дуже важливі моменти, бо це був перший поцілунок. На побаченні у Львові була найбільша романтика і, напевно, найбільше почуттів, які ми пережили. Потім було побачення в притулку, коли ми пізнавали одне одного з іншого боку. Потім моя ініціатива, де я відкривала йому свою душу. І знайомство з друзями та батьками. Тому я не можу виділити якесь конкретне побачення, але якщо говорити про почуття, то, напевно, побачення у Львові стало тим моментом, коли я почала відчувати закоханість.
Чи можливо закохатися на проєкті «Холостяк»?
Однозначно так! Подивіться на мене, подивіться, якими очима я дивлюсь на Сашу. Ці емоції, ця романтика — це те, чого в житті не часто зустрічається. Тому, без сумніву, можна закохатися на проєкті!