Холостяк Костя Євтушенко в дитинстві мріяв стати лікарем
Самий український Холостяк четвертого сезону однойменного проекту вперше для сайту СТБ розповів про власні сімейні традиції святкування Великодня, а також поділився думками про «зіркову хворобу».
Костю, як, після раптової популярності, сприймаєш підвищену увагу до себе?
По-перше я ніколи себе не вважав зіркою. Я думаю, що кожен з нас має нести якийсь приклад іншим, і якщо мені пощастило, що до мого прикладу можуть прислухатися, то я маю поводитися відповідно. Я намагаюся бути максимально привітливим, доброзичливим. Якщо люди цікавляться мною, проектом, то вони бачать у цьому якийсь позитив для себе. Я бачив людей із зірковою хворобою і мені не було приємно з ними спілкуватися. Я аналізував для себе, як їх змінила ця увага, чи вони завжди були такими і зрозумів, що це просто у певний момент їх втомило. Адже це все ж таки вторгнення в особисте. Як кожна людина ти можеш мати поганий настрій, десь бути злим чи просто не в гуморі, а тепер ти не можеш собі дозволити показувати цього на людях. Ти завжди сконцентрований на тому, щоб бути якимось прикладом. Я думаю, що люди у яких ми бачимо прояви зіркової хвороби насправді не є такими, просто вони трішки втомлені.
А ким ти в дитинстві мріяв бути?
Хотів стати лікарем. Я навіть колись бабусі написав розписку: «Коли виросту, буду доктором». У мене просто від покоління до покоління є традиція обирати професію лікаря. Моя бабуся була головним психіатром, дядько – онколог, доктор наук, працює в Інституті раку. І всі мали надію, що молодше покоління, тобто я, також має продовжити цю традицію. Я навіть сам у це певний час вірив. Але коли виріс, зрозумів, що хочу бути юристом.
Оскільки скоро Великдень, чим полюбляєш ласувати у ці дні? І які традиції святкування є у вашій родині?
Дуже люблю усе домашнє, мої батьки мені відзвітувалися, що вже готова вуджена ковбаска і полядвиця. Щодо традицій, то обов’язково мати готує паски, взагалі, на Західній Україні це ритуал – випікання пасок. Кожна жінка має пекти їх сама. Чоловіча справа у цьому – замішувати тісто, то є не легко, тож необхідно мати сильні руки. А далі вже чари, любов і рецепт. Я також не раз пробував замішувати тісто.
Коли ти дивишся епізоди програми, як оцінюєш себе? Чи таким ти є насправді? Чи є претензії до самого себе?
Насправді, я був такий, який я є у житті: зі своїми приколами, вимогливістю, мінусами і плюсами. І це помітили навіть багато моїх знайомих. Я ніяким чином не намагався грати. І мені набагато цікавіше дивитися зараз, знаючи все на проекті, як я реагував тоді на ті чи інші ситуації.
Після участі у проекті ти змінив тактику спілкування з дівчатами, своє ставлення до якихось речей?
А в мене й не було ніякої тактики. Не було багато часу для спілкування з дівчатами, щоб робити якісь статистичні дослідження. Після закінчення проекту у мене дуже багато роботи, багато подорожей. Але дещо змінилося – я став щасливішим, і взагалі, я себе зараз дуже добре почуваю, в плані особистих переживань.
Дуже багато учасниць і наших глядачок пишуть, що ти досить різкий у своїх висловлюваннях і вчинках. Чи так це?
Потрібно враховувати те, що на проекті, навіть з тими дівчатами, з якими ти не плануєш майбутнього спілкування, ти маєш поспілкуватися, приділити увагу всім, і зрозуміти, що це за люди. Аби показати та розкрити їх. Тому я спеціально провокував, можливо створював такі ситуації, в яких дівчата розкривалися з іншого боку. І ще раз кажу, що в повсякденному житті я ніколи не був би жорстким, принаймні на початку стосунків. Мені прикро, що складається таке враження, але не виключено, що це є частина мене.
Чого тебе навчив проект?
Проект мене навчив одночасно робити і думати. Раніше я робив навпаки. Це, звичайно, величезний досвід: досвід роботи на камеру, в незвичних для себе умовах, коли в тебе є хронічне недосипання, величезна кількість перельотів. Наприклад, ми пролетіли весь В’єтнам, використавши близько сорока різних транспортних засобів. Тому коли дівчата мали можливість одного побачення на тиждень, – вони були кожен день, на різних відстанях, у різних місцях. І я розумію, що у нормальному житті це дуже втомлює.
Юлія Петровська