Богдан Урхов
Дата народження (повних років): 2 квітня 1995 року (21 рік).
Освіта: дніпропетровський коледж культури і мистецтв.
Нинішня діяльність: участь у проекті «Танцюють всі!». Викладав у дніпропетровській танцювальної студії.
Інтереси: люблю грати в футбол, більярд. Вболіваю за футбольну команду «Дніпро». Також подобається готувати.
Танцювальний стаж і улюблений стиль танцю: танцюю з 3,5 років. Контемпорарі, модерн. Інші стилі танцю я теж люблю і з кожним роком відкриваю для себе щось нове.
Речі, без яких не можеш обійтися в танці: шкарпетки! Без них складно танцювати. Той стиль, в якому я танцюю, вимагає багато хороших і теплих шкарпеток! Без музики не можна обійтися в танці, а також без настрою і натхнення.
Усталені звички: я багато сплю. Якщо у мене є можливість, я намагаюся поспати. Я люблю сон, а сон любить мене. Ми з ним у чудових стосунках. Шкідливих звичок не маю.
Причина, через яку вирішив взяти участь у «Танцюють всі – 9»: я давно вирішив, що буду брати участь у цьому проекті, ще в 6-му сезоні. Це мрія дитинства. А потім, коли у мене не вийшло в перший і в другий раз, я прийшов по-іншому підготовленим і по-іншому налаштованим. Я прийшов, щоб перемогти, щоб довести собі і людям, що не обов’язково зациклюватися на одному стилі. Потрібно завжди розвиватися і йти вперед. Своїм прикладом хочу довести, що це можливо. Танець – це цікавий світ, який варто пізнавати.
Спроба участі в «Танцюють всі!»: Третя. Так як це міжнародний сезон, мені б хотілося залишити перемогу в Україні. Я вважаю, що гідний представляти нашу країну цього року.
П’ять речей, які завжди під рукою: шкарпетки, зарядка для телефону, ноутбук, навушники, блокнот, в який я записую свої ідеї.
Найбільший вплив на справили: на ставлення до танцю вплинув мій педагог з народного танцю в коледжі. Він прищепив мені дисципліну, виховав наполегливість.
У разі перемоги, на що витратиш виграш: я не думав про це, тому що для мене гроші не в пріоритеті. Швидше за все, я їх витрачу на розвиток танцювальної індустрії в Україні. Побувавши в міжнародному сезоні, я зрозумів, що ми на крок відстаємо від розвитку іноземних танцівників. Хотілося б робити круті фестивалі, організовувати майстер-класи, запрошувати зарубіжних хореографів для того, щоб люди отримували хороший досвід і у них була така можливість.
Очікування від проекту: щоразу, коли я проходив випробування, дивувався, що мені це вдавалося. Я жив моментом на проекті, тому що розумів, що на «Танцюють всі!» потрібно цінувати кожен день і кожну мить, адже все може кардинально і різко змінитися: сьогодні ти на вершині, а завтра – залишиш проект. Найбільше я очікував отримати сценічний досвід, досвід спілкування з глядачем і навчитися максимально глибоко доносити ідею до глядача.
Про себе: я не намагаюся здаватися кимось іншим. Я такий, який є, а мої танці – це те, що йде від душі. Який я на сцені, такий і в житті. Я ніколи не граю і саме це ціную в інших людях.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.