Франсиско Гомес: «Танці і костюми зроблять саме відкриття просто вибуховим! Та що розповідати, ви все побачите цієї п’ятниці!»

Власне кажучи, самій смішно від того, що перед інтерв’ю з відомою
особою, рефлективно очікуєш від неї якісь вибрики. Приміром, готуєшся в
котрий раз почути про щільність персонального графіку, неконкретну
можливість, або неможливість проведення інтерв’ю, про часові рамки, в
яке це інтерв’ю заганяється… Смішно, тому що, аби поспілкуватися з
найкращим сучасним хореографом планети, мені не знадобилось
перелопачувати пів світу у пошуках його асистентів та менеджерів, потім
ще довго і наполегливо намагатись просунутись у його «timetable», а
після того, ще й створювати особливі умови, аби розмова вийшла ТАКА ЯК
ТРЕБА. У випадку з Франсиско Гомесом, мені вистачило лише кілька фраз:
«Привіт. Я Валя. Як щодо інтерв’ю?». У відповідь миттєво отримала щиру
посмішку і бажану згоду. Тож, про що ми встигли поспілкувалися з Сиско,
читайте далі… Кілька слів, про те, як тобі
Україна… Вона чудова! Справді. Мені дуже подобається бувати
у різних місцях, і я обожнюю ваші ресторани. У вас така кількістю
суші-ресторанів! Я обожнюю суші, у вас їх класно роблять. Як
проводиш свій вільний час в Україні? Насправді, у мене не так
багато вільного часу. Я, або викладаю хореографію, чи займаюсь
підготовкою костюмів до шоу, музикою, або бігаю по зустрічах, тож все,
що мені залишається робити у вільний час – це спати. Ти згадав
про дизайн одягу. Можеш детальніше розповісти якими будуть костюми до
шоу. Ну, саме для цього шоу, вони будуть дуже чуттєвими та
драматичними. Я б навіть сказав, дещо театральними. Щось у стилі Вів’єн
Вествуд, бо ця дизайнер дійсно мене надихає. Мотиви абстрактного
мистецтва, та західноєвропейської моди. Словом, дуже сучасні та
сексуальні костюми, у той же час зручні для танців. Все витримано у
темних кольорах… Це буде перша програма наживо, тобто шоу-відкриття.
Глядачі побачать нарешті учасників власними очима. Все розпочнеться
загальним танцем 20-х конкурсантів, після якого і слідуватиме саме
змагання. Тож, танці і костюми зроблять саме відкриття просто
вибуховим! Та що розповідати, ви все побачите вже цієї п’ятниці!!!
Кожної неділі, я даватиму ключову персоналію, на якій буде побудована
концепція костюмів до шоу. Подивитесь, зі мною буде справді весело!!!
А що взагалі надихає тебе у роботі? Та все. Це може
бути щось із мистецтва, чи людина, музика. Я дістаю натхнення з від
усього, просто дещо видозмінюю, трансформую. Як правило, більше
вражає сучасність, чи дещо з історії теж викликає у тебе
цікавість? І те і інше. Нічого не з’являється просто так. Все
від чогось походить. Я люблю досліджувати. Я серйозно підхожу до того,
що я роблю. Якщо знаходжу щось дуже круте, я детально над цим працюю,
щоб в результаті отримати щось набагато краще))) Добре, а якщо
б мав шанс подорожувати у часі, яку б історичну епоху обрав?
Гарне питання)) Це була б епоха Відродження. Тому що я просто закоханий
у одяг цього періоду. Мені здається, що вони й самі гадки не мали,
наскільки модними були! Ти спілкуєшся з багатьма хореографами,
переглядаєш купу постановок. Чи запозичуєш дещо з побаченого. І як у
твоїй роботі уникнути копіювання? Я ніколи не копіюю. Так,
дійсно, можна отримати натхнення, зауважити певні елементи, спіймати
сенс. Так, все найбільш оригінальне, було вже давно віднайдене, але
щось завжди буде належати тільки тобі. Тому я ніколи не копіюю, я
намагаюся побачити якнайбільше, але завжди роблю все власними
зусиллями. Як тобі молоді танцюристи України? Я думаю,
що потенціал справді великий, бо талановитих людей багато. Єдине, що
заважає – це недостатня освіченість на танцювальному рівні. Наприклад,
у Сполучених Штатах та Великобританії достатньо вчителів і напрямків –
такі як, New School, HipHop… Різні техніки і стилі танцю, а в Україні
це коло якесь завузьке. Тож, ви дуже відстаєте. Але це шоу, однозначно
приведе до суттєвих змін! Люди нарешті побачать, що ж там, за кордонами
України! Я впевнений.
Франсиско Гомес з учасниками Національного талант-шоу “Танцюють
всі!” Тож, просто ідеальної фізичної підготовки
вочевидь не достатньо…. Так. Хороший танцюрист – це обізнана
людина. Він повинен знати і вміти працювати з якнайбільшою кількістю
стилів. Звісно, у кожного є свої сильні і слабкі сторони, але
танцівник-хореограф повинен мати змогу поставити танець і показати усе,
що хоче втілити у життя! В такому разі, чи швидко навчаються
конкурсанти? Спочатку – ні, тепер – так. Тому що я дуже їх
виснажував. Але це тільки їм на користь. Розумієш, я треную учасників
шоу так само як і будь кого з моєї студії у Великобританії. І ця
методика справді працює! Тож, поступово, вони «схвачують» все більше і
швидше. Я впевнений, що на шоу, вони покажуть справді професійний
рівень. Скільки триває ваше тренування з учасниками? 3
години щодня. Чи знаєте когось з українських
хореографів? Крім Саші і Влада – більш нікого. Справа в тому,
що танцювальна індустрія ще не вийшла у вас на міжнародний рівень, як,
наприклад, у Сполучених Штатах, чи Великобританії. Ми справді знаємо
багато хореографів з інших країн, тому що вони працюють на комерційний
основі, у них налаштована суцільна індустрія. В Україні, хореографічна
індустрія – більш закрите і обмежене поняття. Немає ідеї, розумієш. Та,
відтоді, як я познайомився з Сашою, я зрозумів, що в Україні є, що
досліджувати. Чи розмежовуєш ти поняття «чоловічого» і
«жіночого» стилі танців? Для мене, хлопець, повинен вміти
танцювати по-жіночому, а жінка – володіти чоловічим стилем. Танцюрист
має бути універсальним. Просто, в хореографії деякі рухи краще
виглядають саме у виконанні жінок. Все залежить від хореографа, його
бажання, приміром, зробити постановку тільки для чоловіків, чи виключно
для жінок. Але, що стосується мене, то я треную своїх танцюристів так,
щоб вони уміли робити ВСЕ. Бо, хто знає, може у своїй творчій роботі,
мені захочеться поставити танець, в якому чоловіки танцюватимуть дуже
жіночно. Тож, вони мають бути до цього готовими. Назви речі,
без яких не може обійтись Франсиско Гомес… Звичайно це мій
Blackberry, мій одяг, бо я схиблений на моді. Це мої друзі, яких я
просто обожнюю, моя родина. Їжа! Бо я ще той гурман – обожнюю їсти. Це
одне моїх хоббі) Обожнюю ходити ресторанами, і куштувати щось новеньке.
Ще я піклуюся про своє волосся, тому різні засоби для догляду за ним
теж завжди зі мною. Наостанок, із необхідних речей я б назвав свій крем
для рук. До речі, ця звичка ще з дитинства, бо коли багато займаєшся,
долоні дуже пітніють. Хто з людей на тебе максимально вплинув в
житті? Однозначно, це мої друзі. Боб Фоссі – просто
неймовірний, це невід’ємна постать для джазу і театральної спільноти.
Великий вплив справили хореографи старих американських мюзиклів.
Дивлячись на їх неперевершену роботу, відчуваєш себе вічним студентом,
який завжди у пошуку. Тож, старі мюзикли варто переглядати для
загального ознайомлення і натхнення. Також нове покоління, хто робить
щось кардинально інше, але так само професійно. Постійний пошук так
само сильно на мене впливає. Подорожі – коли знайомишся з різними
культурами, стилями танцю. Бачити і вчитися цьому – дуже надихає! І
нарешті, мої студенти. Був випадок, коли я приїхав до Лос-Анджелесу на
майстер-клас для молоді з Японії. Вони знали про мене ВСЕ! Абсолютно
все – для кого я робив постановки, у кого сам навчався, яким стилям
віддаю перевагу. Мені приємно, що в житті, я теж можу когось надихати.
Це дає мені розуміння того, що я на своєму місті, і те, що я роблю –
дійсно правильно.
Що грає у твоєму I-Podi? Подивимось… Переважно це
Hiphop, R&B, RAP, я обожнюю електро. Латина – я виріс на цій
музиці. Також мене захоплюють африканські мотиви. Ще я фанат Брітні
Спірз. Та на загал, я дуже «глобалізована» людина щодо музики. Не
віддаю перевагу якомусь одному напрямку, намагаюсь слухати якнайбільше.
І кожного разу, коли приїжджаю до якоїсь країни, завжди цікавлюся
змістом I-Podів її мешканців, щоб обов’язково залишити щось собі на
згадку. Пам’ятаєш музику, яка вперше змусила тебе
танцювати? О, так! Це Бродвей. Знаєш мюзикл «Cats», «Chicago»,
«All that jazz», «Cabaret». Мені подобалось співати і танцювати степ.
Тож, моє танцювальне підґрунтя – це стара школа танцю… Як
сталося, що ти вирішив танцювати? Тобто зрозумів, що танці – це твоє
покликання… Моя мама завжди мені розповідала, що коли я був
дитиною, я постійно танцював, не зважаючи на те, що почав ходити я
досить пізно. Мені було майже 2 роки. Та моя мама була танцюристкою,
тому вона одразу відчула, що це у мене в крові. У свої 11-ть в школі я
замість футболу обрав театр. Потім, один з моїх друзів пішов до
Бродвею, школи-джазу де навчали цій техніці. Мені справді було дуже
цікаво, хоча б приходити і дивитись. Моя мама завжди заохочувала мене
до позашкільної активності, тому коли я виявив бажання піти на танці,
вона була тільки за. Тож, насправді я почав досить пізно як для
професійного танцюриста, але з тих пір, я вже ніколи не обертався
назад. Я точно знав, що мені це цікаво. У мене постійно було купа ідей,
навіть, коли я тільки починав танцювати. Я змалку відчував, що хочу
стати саме хореографом, але чітко для себе визначив, що спочатку
витрачу кілька років на танці, відпрацюю техніку. Все для того, щоб
створити щось на кшталт бази, «словника» рухів. Коли мені виповнилося
16, я вперше поїхав до Лос-Анджелесу і Нью Йорку. І це був також
переломний момент в моєму житті. Я побачив, наскільки Америка попереду,
і з того моменту, вирішив, що не хочу плентатися позаду. Я хочу бути
попереду! Не те щоб мені потрібна була популярність і звання легенди.
Просто хотів максимально викладатись, виявити, чи є межа того, що я
можу робити. Тож, у Лондоні, якщо у мене не було можливості щорічно
відвідувати ЛА, я подорожував з майстер класами Європою. Я витрачав усі
гроші на тренування і поїздки, ночував на підлозі різних квартир – все
заради того, щоб потренуватися з відомими хореографами… і вже в 17
моя компанія 2XSUK розпочала своє існування… Тож, усі успіхи щодо
моєї кар’єри – це плід моїх власних зусиль, наполегливої і кропіткої
роботи. Слухай, подорожуючи світом, ніколи не хотів в якійсь
країні залишитись назавжди. Якщо твоєю батьківщиною не була
Великобританія, то де б хотів жити? Це міг би бути Нью Йорк,
або Іспанія…щось з гарною погодою і розвиненою індустрією. Мені
подобається Лос-Анджелес, він цікавий, але все там дуже несправжнє. Я
однозначно міська людина, я не зміг би жити десь в селі, або просто
далеко від міста. Мені треба постійно знаходитись серед людей,
спілкуватися з ними, відвідувати клуби, бо я люблю нічне життя. Тож, із
задоволенням жив би у будь якому мегаполісі. Брусенко
Валентина Повне або часткове використання матеріалу можливе
лише з гіперпосиланням на джерело