PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9Ind3dy5zdGIudWEvZGFuY2UiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Місія шоу одна – знайти талановитих людей

15.07.2008

Video: Місія шоу одна – знайти талановитих людей

Почну з того, що просто приємно. Приємно, коли легко з людиною
домовитися, коли вона до непередбачуваності пунктуальна, абсолютно
відверта і цікава у спілкуванні. Особливо, якщо розмова стосується
танців. Про що ми і спілкувалися з членом журі талант-шоу “Танцюють
всі!”, хореографом, засновником і керівником театру танцю й
танцювального центру “Myway” – Олександром Бобіком. Розкажи про свої
враження після двох турів, що пройшли?
Якщо чесно, очікував
побачити більше танцюристів з підготовкою. Завжди говорив, і продовжую
говорити, що Україна здібна і талановита країна, і для мене цей проект
– це можливість знайти талановитих людей. Але, з тих, хто приходив на
кастинг не всі були досить сильними. Але проект позиціонував
себе як той, де танцюють ВСІ!?
Безумовно. Елемент шоу повинен
бути присутнім, і дійсно це ВЕЛИЧЕЗНА можливість для всіх бажаючих
показати себе, спробувати свої сили, зрозуміти, на якому рівні він
знаходиться, погодитися або не погодитися з цим. Тобто, шанс у проекті
дійсно був у кожного, але не кожний проходить далі. Врешті решт, буде
відібраний найсильніший. І, на мою думку, це буде людина, яка
професійно ставиться до танців.
Призовий фонд проекту 250 тис. гривень. Як думаєш, гроші це
гарний стимул у подібних творчих конкурсах?
На даному етапі,
наш народ загнаний у такі рамки, що для нього фінансова сторона завжди
має значення. Але творчих людей у такому проекті, швидше за все, завжди
буде менше. Мені б хотілося, що б люди приходили в проект, насамперед ,
з бажанням і можливістю набратися досвіду й чомусь дійсно навчитися.
Для багатьох гроші – це реалізація цілей і бажань. І, насправді , немає
нічого поганого в тому, що людина зі своєю метою йде боротися за 50
тис. доларів. Чи були учасники, які реально зачепили?
Було дуже багато талановитих і здібних людей. І хоча не в багатьох був
професійний рівень, на який я розраховував були ті, які здивували. Я
думаю, вони ще обов’язково дадуть про себе знати. Але, у цілому, скажу
так: на даний момент, мені потрібна людина, яка може дістати рукою
стелі. Таких людей було мало, але було багато бажаючих це зробити:
людей, що тягнуться вгору. От їм би ще трішечки, і дістали б. От так би
я описав рівень підготовки учасників. На даний момент не багато хто
дотягується, але приємно бачити людей, у яких є для цього все – шанси,
можливості, бажання. А як проходило суддівство? Адже ти єдиний
серед членів журі, хто представляє хіп- хоп.
Хто б що не
говорив, але суддівство було дійсно справедливим. У складі журі я
представляю напрямок хіп-хоп, і все, що з ним пов’язано. Я сам із цієї
культури й такий само танцюрист. І я завжди закликаю – приходите до нас
на шоу й покажіть справжній хіп-хоп – тому що, я “зарубав” більшість
тих, хто вже взяв участь у конкурсі виключно через слабкий рівень. Але,
знову таки, це не говорить про те, що вони безнадійні, просто не було
тих людей, які реально змогли б підірвати сцену. У нас є досить сильні
танцюристи, питання в тому: ДЕ ВОНИ? І, чому їх немає на цьому
проекті!? Щодо суддівства – дуже об’єктивне. Окремо там нічого ніхто не
вирішує. Чотири судді – чотири думки. Ми дуже боремося за долю кожного
танцюриста, і не можу сказати, що віддаємо пріоритети хіп-хопу або
бальним танцям. Ми боремося за здатності людини, це передусім.

Мені здається, що на сьогоднішній день хіп-хоп, як напрямок
відкриває багато можливостей для танцюристів, адже там намішано стільки
різного…
Хіп-хопу, насправді, всі стилі покірні. Хіп-хоп –
він без рамок, він всотує всі стилі. У хіп-хоп приходять дуже багато із
класики, із джазу. Вони привносять щось своє, і в такий спосіб надають
нові відтінки хіп-хопу. Але, поняття хіп-хоп досить
глобалізоване. Чи існує поділ, наприклад, “Хіп-хоп Україна” і “Хіп-хоп
Лондон”? Чи присутній в даному напрямку певний національний
відтінок?
Ну, я б не сказав, що національний,
але….безумовно, ми далеко не афроамериканці, і ними ніколи не будемо.
Тому відчувати танець, так, як це роблять вони – не вийде, цього немає
в нас у крові. Але ми вчимося, і вчимося, головним чином, у них. Тому,
у кожній країні він своєрідний. Ну, є таке поняття як європейська й
американська школи хіп-хопу. У французів також є свій напрямок, вони
вважають, що в них своя окрема стилістика. Просто всі різні.
Деякі знаходять для себе певний спосіб самовираження у танці,
після чого називають це “своїм стилем”. Як ти до цього
ставишся?
Я вважаю, що це має право на життя, але, найчастіше,
особливо, якщо брати до уваги нашу країну, це є наслідком від
некомпетентності, недостатньої інформації, від незнання. Тому що
людина, перед тим як назвати певний стиль повинна розуміти про його
існування, або не існуванні у світі. Принаймні, мені зустрічалися люди,
що демонстрували досить непереконливу хореографію й називали це якимось
незрозумілим стилем. Хоча, насправді, все вже давно придумано до нас.
Якщо людина серйозно вирішила займатися танцями, чи є в нього
перспективне майбутнє на Україні?
От саме за цим і стоїть
майбутнє зараз. І, зокрема , канал СТБ із проектом “Танцюють Всі!”
успішно допомагає це реалізувати. Іде формування танцювальної
індустрії, що є однією з моїх цілей. Але це не під силу одній людині. Я
знаю, що в нас все попереду. Я в це вірю. І якщо в когось виникають
сумніви займатися танцями чи ні, то тут кожен вирішує за себе. Я все
життя цим займаюся, і ніколи не рахував за це гроші. А якщо людина
намагається знайти в танцях винятково фінансовий бік, то йому
однозначно варто задуматися.
Як, взагалі, ставишся до подібних проектів? І як визначаєш у
ньому свою участь?
У плані проектів, то тут нам потрібно
всьому вчитися в американців. Це не стосується політики. Адже
американці дійсно багато досягли в танцях, зараз вони на тому рівні,
коли їх варто наслідувати. У них ця індустрія більше розвинена. У кого
вчитися як не в них?! Звичайно, для них подібні шоу не просто пошук
талантів, але й бізнес. Але місія шоу одна – знайти талановитих людей.
Дати їм шанс. Подібними УКРАЇНСЬКИМИ проектами ми черговий раз
доводимо, що наша країна не бідніше на таланти, а можливо і
талановитіше. Просто ми відстаємо. Подібні шоу залучають завжди
велику кількість людей, відповідно завжди буде більше переможених, ніж
переможців…
Я так скажу – ті, які з різних причин скаржилися
із приводу минулих кастингів вони, очевидно, непрофесіонали. Це ті
люди, які не готові до подібних навантажень. Вони не знають, що таке
сидіти й чекати, не знають, яким потрібно запасатися терпінням, вони не
в курсі, що таке шоу, і скільки сил потрібно на це витратити. Просто
приходять з надією, що це шоу однієї хвилини, а виходить так, що все
триває кілька днів! А в таких умовах важливо зберегти свою енергію, а
потім, коли прийде твоя черга показати на сцені вищий клас. Що,
в такому випадку, можеш порадити тим, хто пройшов у третій
тур?
Побільше сил і терпіння. Буде ДУЖЕ спекотно. І Ялта – це
одна десята спеки. Одна крапля. Говорю відразу, що буде важко, будуть
навантаження, буде багато інформації, різних стилів. Буде складно. Так
що, – готуйтеся усі!!! Брусенко Валентина

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Thanks!

Our editors are notified.