Перший день кастингу в Донецьку!!! Як це відбувалось насправді…
Театр починається з вішалки, а “Танцюють всі!” з гори
сумок. Перше, що ми побачили, більше схоже на театр, в якому відбувся
другий вибірковий тур програми, – величезна черга танцюристів, і така ж
черга сумок. Хлопці приїхали з Дніпропетровська, Харкова, Луганська і
інших міст, і, не зволікаючи ні хвилини, відправилися підкоряти журі, з
валізами в руках. Танцюристам потрібно віддати належне: у таку жарку
погоду, мужньо вистояти в черзі і при цьому постійно розминатися – на
це здатні одиниці. А в цей час, в залі і на сцені працювала знімальна
група, яка намагалася створити максимально зручні умови для учасників,
а журі збиралося з силами, відключало мобільні телефони і, глибоко
вдихнувши, нарешті сказало заповітні слова:
“Починаємо!”.
Черга найсміливіших і найвитриваліших Перед
нами з’являється перша десятка борців за славу, гроші і почесне звання
“Кращого танцюриста”. Вже з перших секунд учасники змусили прокинутися
весь зал. Не дивлячись на те, що всі хлопці абсолютно різні як за
зовнішнім виглядом, так і за стилями, танцюючи під вибрану журі музику,
вони виглядали як одне ціле. А точніше, як танцювальна “бомба”. Але
суддів така згуртованість залишила байдужими, і лише двоє конкурсантів
дістали можливість скласти іспит з хореографії, останнім же
запропонували прийти наступного року. Друга десятка була такою ж
блискавичною як за виступом, так і за вибуванням. Велика половина залу
напружено завмирала в очікуванні сольних виступів, але і вони не
врятували учасників. Журі було нещадним: помітивши хоча б одну грубу
помилку, конкурсанта просили піти зі сцени, аргументуючи це тим, що ми
обираємо сотню найсильніших, які зможуть бути конкурентноздатними.
Здавалося цього дня проти учасників все, але, в коридорі, їх вже
зустрічала ведуча, Лілія Ребрик, яка, мов старша сестра або близька
подруга, весь день не зводила очей зі сцени. Саме цій крихкій
блондинці, сьогодні, учасники залишали свої промови перед виступом, і
саме вона весь день підтримувала танцюристів.
Лілія Ребрик ділиться позитивним настроєм з учасниками
проекту Тим часом, журі вимагало драйву, техніки і
емоцій. Час вже наближався до полудня, а квитки до Ялти, досі лежали на
столі суддів. Варто було нам звернути на це увагу, як на сцену вийшла
дивна пара бальників з Харкова і висадила зал. Цього разу журі не
залишилося байдужим і, після ряду зауважень, вони вручили перший квиток
партнерці. Партнера ж попросили прийти увечері і довести, що він гідний
отримати квиток. Не приховаю, що на цій ноті розплакалася не лише
учасниця, але і половина глядачів, які підтримували пару гучними
оваціями. До вечора черга, що оточила театр не зменшувалася, а в
кімнаті, де очікували на конкурс з хореографії, народу лише додавалося.
Обурені і розгублені танцюристи згадували свої помилки, і підраховували
кількість квитків, що вже вирушили, до Ялти. Зате в холі, хлопці
поводилися по-різному: хто молився, хто тренувався, а хто плів інтриги,
запевняючи конкурентів, що все тут куплене, та їм не варто сподіватися.
Що ж, це змагання, і кожен має право відчужувати суперника з дороги,
всіма засобами. День добігав кінця, квитків до Ялти зменшилося всього
на три штуки, танцюристів на хореографію збільшилося втричі. Напевно,
можна було сказати, що цей знімальний день удався, від танцюристів не
було відбою, всі показали себе на відмінно, але … Але не обійшлося і
без нещасного випадку. Юний учасник, який зміг розтопити лід серця
журі, після виступу відчув біль в нозі, швидка допомога попередила:
“Потрібно в лікарню, зв’язки – це не жарти”. Але танцюрист відмовився
залишати змагання, і вже через півгодини з останніх сил, він показував
“клас” на хореографії. Але в третій тур він не потрапив, можливо, саме
біль в нозі перешкодив йому показати себе, а можливо журі не побачило
того спалаху, який їх так підкорив першому виступі конкурсанта. А після
переглядів сольних виступів, почалася хореографія. Влад Яма виявився
жорстким, але дуже талановитим вчителем: за півгодини він розучив з
хлопцями складний танець, змусивши всіх рухатися і жити на сцені, жити
в танці. Мені здається, що саме цей заряд позитиву і допоміг одним
гідно протриматися до кінця і отримати заповітний квиток, а іншим –
гідно піти. Втім, у нас попереду розповідь ще про другий день
вибіркового туру в Донецьку.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.