Лілія Ребрик: «Я така сама, як і всі, можливо, тільки дещо спритніша…»

Сьогодні я запросила в гості Лілію Ребрик – не лише як телеведучу, а й
як актрису театру й кіно. Вона більше відома як «королева погоди» на
нашому каналі. Її люблять, за її прогнозами стежать мільйони
телеглядачів (до планів яких не входить непередбачене намокання під час
дощу). Жовта студія, краплі, листя? Дивитеся? Так-так. Це саме вона.
Наша Лілія. До речі, ви завжди можете сходити на її вистави в Молодий
театр. Скажу по секрету, незабаром пані Ребрик можна буде побачити у
фільмі. Якому? Читайте інтерв’ю… Ліліє, Ви працюєте в театрі
й на телебаченні… Як Вам вдається поєднувати дві геть різні
професії? Ой, якщо чесно, я й сама не знаю… Іноді можу
запланувати щось дуже важливе на певний час, але при цьому не враховую,
скільки часу мені знадобиться на переїзд. Але, незважаючи на це, все ж
таки намагаюся скрізь устигати. Працюючи у двох геть різних професіях,
прагну всюди почуватися однаково комфортно. Поки це мені успішно
вдається. Для мене байдуже: що світло прожекторів на сцені, що камера в
студії – це робота, і від мене вимагають цілковитої віддачі. Крім
усього цього, я ще й устигаю зніматися у фільмах… Ви
знімаєтеся у фільмах? Так. Коли є пропозиція на якусь роль у
непоганому фільмі, то чом би й ні… А
головною героїнею у фільмі були? Поки що ні, але я дуже хотіла
б знятися у фільмі, де режисером був би В.Тодоровський… А
чому саме він?.. Після перегляду його фільмів у мене
залишається стільки вражень і емоцій, що вистачає на тиждень наперед.
Нещодавно із задоволенням дивилася його кінофільм під назвою
«Благословите жінку». Ця картина про війну, в ній є справжні почуття,
які зворушують тебе до кінчиків пальців. Я відразу ж зрозуміла, що ця
кінострічка дуже близька мені за духом. А взагалі, В.Тодоровський –
один із перших режисерів, кінокартини якого… запали мені в душу, якщо
можна так сказати… Я ніяк не можу збагнути, як Ви стільки
встигаєте зробити… Знаю, Ви чарівниця, і вмієте бути в різних місцях
одночасно… Ні, аж ніяк. Я така сама, як і всі, може, тільки
дещо спритніша… Гаразд, повернімося до нашої теми про
телебачення… Чому Ви обрали саме програму «Погода», а не, припустимо,
«Вікна-Спорт» або щось на кшталт передачі «Неймовірні історії
кохання»? Чесно кажучи, так вийшло… На сьогодні мені
подобається вести передачу «Погода». Вносити в неї якусь свою родзинку,
щоб люди знали, що за будь-якої погоди може відбутися щось приємне,
цікаве та захопливе. Адже «Погода» – це не лише прогноз синоптиків, а
також проект, у якому неспішно йде своє життя. От
ви казали, що намагаєтеся внести в програму свою родзинку. А у Вас був
чи, можливо, є приклад для наслідування? Насправді, я не можу
назвати когось конкретно. Та й немає такої потреби в прикладі для
наслідування. У будь-якій ситуації, незважаючи на те, що я акторка й
дуже часто доводиться перевтілюватися у свого персонажа, все одно
намагаюся бути не кимсь, а собою. Точно так само відбувається й у
житті. Гарні риси мені з дитинства прищепили батьки, якими я зараз можу
пишатися. Хоча є багато людей, яких я ціную, поважаю й завжди
прислухаюся до їхньої думки. До речі, про дитинство. Багато хто
хотів стати космонавтом, учителем, льотчиком. А яка мрія в дитинстві
була в Лілі Ребрик? Я хотіла стати директоркою універмагу…
(сміється). Мені здавалося, що в універмазі є все, чого душа побажає…
Ви, мабуть, ласунка? О-о-о. Ще й яка… Після школи
думала бути лікарем, але банальне дитяче уявлення, що мені все життя
доведеться ходити в білому халатику й шапочці назавжди відбило це
бажання. Після цього я склала всі книжки з анатомії, зібрала валізи й
сказала батькам, що їду поступати в театральний університет. Попервах
вони були, певна річ, шоковані, бо я перша акторка в родині, а потім
змірилися. Однак, як і всі батьки, вони теж непокоїлися за мене…
Наскільки мені відомо, у театральному університеті з ранку до
ночі студенти перебувають на парах. Важко Вам було вчитися? Аж
ніяк. Можливо, це через те, що коли займаєшся улюбленою справою,
навчання тобі дається легко. Я, навпаки, одержувала величезне
задоволення від величезної завантаженості. Ну а тепер
поговоримо про наш сайт… Як вам «Курйози в ефірі з Лілією
Ребрик»? Які курйози?.. Як, Ви не дивилися? Я вам
зараз покажу, і ви відразу ж розповідайте про свої враження.
Ви мене заінтригували… Ну то подивимося… Після
перегляду… Це просто супер! Буквально позавчора в мене стався
теж невеличкий курйоз. Під час ефіру мені на шию надягли важкий кулон у
вигляді серця на тоненькому ланцюжку, і коли я вже закінчувала читати
текст, раптово відчула, як він повільно з’їжджає вниз. Ви уявіть, який
у цей час у мене був вираз обличчя… Однак, слава Богу, встигли
записати програму, інакше довелося б усе переробляти. Так,
потішна історія, гадаю, що вона теж незабаром стане надбанням нашого
сайту. Тож читачі зможуть побачити цей потішний момент. Ліліє, ми ще
проводимо невеличке опитування серед ведучих… Як ви знаєте,
віднедавна вашу програму, як і багато інших проектів СТБ, можна
дивитися в режимі on-line в усьому світі, як вам така
перспектива? Чудова перспектива. Головне, щоб у Голівуді
подивилися… (сміється), щоб і там мене почали впізнавати.
Україна Вас не віддасть. Ну й, насамкінець, побажання?
Хочу побажати, щоб погода була сприятливою, а раптом ні, то щоб не
погіршувала вам настрою. Дивіться прогноз погоди на телеканалі СТБ.
Спілкувалась Євгенія Нестеренко