Щоб змінити вагу, недостатньо просто сісти на дієту — доводиться змінювати звички, спосіб життя і навіть власне мислення. Лікарка-дієтологиня проєкту «Зважені та щасливі» Світлана Фус за роки роботи з учасниками побачила, що саме стає найбільшою перешкодою на шляху до змін і чому деякі люди з часом повертаються до старої ваги. Про це, а також про головну формулу успіху та перші кроки до нового життя Світлава Фус розповіла в інтерв’ю Фактам.
Інтервʼю зі Світланою Фус: що розповіла лікарка-дієтологиня проєкту «Зважені та щасливі»
– Як змінилися ваші відчуття від сезону порівняно з першим, знятим під час повномасштабного вторгнення?
– Я практично не бачу різниці між учасниками минулих проєктів, тому що, по великому рахунку, причини переїдання, заїдання — вони всі ті ж, які є у звичайному житті. У когось це заїдання якихось проблем, у когось — просто порушення харчування, у когось ще додалася стресова ситуація у зв’язку з війною. Оце відрізняє — те, що в нас війна. А так, по великому рахунку, всі людські негаразди відображаються на здоров’ї та на фігурі наших учасників. І причини вони мають такі ж, як були і в попередніх сезонах.
– Що здивувало вас найбільше? Можливо, хтось із учасників?
– Мене дивує завжди одне й те саме. Коли приходять люди, які не займалися фізично, які харчувалися як попало, і як вони з кожним кроком, наближаючись до фіналу, змінюють своє життя, змінюють своє ставлення до того, що вони робили раніше, як вони перетворюють себе, свої страхи, ті перешкоди, які ставали на їхньому шляху, — на позитив, на якесь інше мислення.
Тому це мене дивує у всіх сезонах. І я пишаюся тими людьми, які вирішили змінити своє життя, вирішили дати собі ще один новий шанс.
Але мене дивує й інше: як деякі учасники, отримавши все необхідне, все ж нехтують тим, чого навчилися на проєкті. Вони знову знаходять якісь відмовки, щоб продовжувати йти старим шляхом, намагаються шукати інші варіанти.
Я точно знаю, що шлях один — це зміна способу життя, ставлення до харчування та подолання психологічних проблем. Тому все, що відбувається на проєкті, має стати моделлю подальшого життя для цих людей. Але деякі просто здаються і перестають боротися.
– З якими проблемами учасникам найскладніше впоратися?
– Мені здається, вони не можуть до кінця повірити у себе. Все одно залишається щось, що тягне їх назад. Вони не завжди можуть повністю довіритися фахівцям, які з ними працюють. У них залишаються сумніви, тому що в соцмережах дуже багато інформації, і вони думають: можливо, хтось знає краще.
Це, на мою думку, одна з найбільших проблем учасників узагалі будь-якого сезону.
Безумовно, психологічно дуже важко. І фізичне навантаження, і зміни в харчуванні, і все те, що їм доводиться долати під час проєкту, — це справді важко і морально, і фізично.
Але особливо складно стає, коли вони повертаються додому. Вони потрапляють у те середовище, з якого прийшли. Іноді дуже важко, а навіть неможливо перебудувати під свій новий спосіб життя всіх тих, хто оточував їх раніше.
Ці проблеми переслідують їх і далі. Є люди, які знаходять підтримку в оточенні та рідних і справляються з цими перешкодами. А є ті, хто намагається, але не бере в цьому активної участі, здається і зрештою може повернутися туди, звідки прийшов.
– Чи вивели ви формулу успіху у проєкті за роки роботи в ньому?
– Єдина формула успіху — це почати жити по-новому. Взяти всі ті знання, які даються на проєкті, і просто застосовувати їх у звичайному житті.
Це не завжди просто зробити, бо для цього треба іноді подолати перешкоди, особливо перешкоди у своїх мізках. Тому формула успіху — це зробити новий формат базою свого способу життя.
– У чому причина, коли учасники з часом повертаються до своєї старої ваги?
– Причини у кожного свої. Комусь не вистачає сили волі і мотивації, комусь — підтримки, комусь це взагалі стає нецікавим. І тоді все йде шкереберть.
Люди, які приходять на проєкт, і люди, які приходять до мене на прийом, практично нічим не відрізняються. Проблеми ті самі — психологічні, побутові та інші.
Є бажання зробити все швидко, а швидко не виходить. І багатьох це демотивує. Але ті, хто наполегливо починає працювати над цим питанням, досягають успіху і вже живуть у нових умовах із задоволенням.
Повернення до старих звичок, до старого життя, насправді це велика проблема. Що штовхає людину, яка доклала стільки зусиль, щоб навчитися жити по-новому, просто потім всім цим знехтувати? Для мене це завжди загадка.
Тому в кожному конкретному випадку треба розбиратися. І на своєму рівні я намагаюся підтримати тих, хто звертається до мене після проєкту. Ще раз все пояснюю, намагаюся допомогти подолати ці проблеми. Десь це вдається, десь — не дуже. Тому такі результати ми й бачимо.
– Що можна сказати тим, хто не зміг потрапити на проєкт?
– Головне, не закриватися в собі і своїх проблемах, якщо не вдалося потрапити на проєкт. Зараз є дуже багато адекватних фахівців, які можуть допомогти, надати той імпульс, який дозволить людині взятися за себе і почати змінювати життя.
Не треба опускати руки. Проєкт дуже класний, надихаючий і позитивний, але людей, які мають проблеми із зайвою вагою та здоров’ям, набагато більше, ніж проєкт може вмістити.
Тому чекати наступного сезону, в який можна ніколи не попасти, я думаю, не варто. Треба вже сьогодні починати робити перші кроки до нового життя.
А коли вони бачать, як учасники проєкту долають внутрішні та зовнішні перешкоди, бажаю щоб це їх надихало.