PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
СТБ снимает фильм о герое Крут | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

СТБ знімає фільм про героя Крут

Телеканал СТБ

«Поцілунок був дуже ніжним, я відчула себе маленькою дівчинкою, яку ще ніколи не торкався хлопець. Шкода, що цілувалися на прощання — він же потім помер. Мені сподобалось, тільки не кажіть нікому», — каже Оксана Данилова, у фільмі “День Незалежності. Григорій Піпський” грає головну героїню — Наташу, яка закохана у гімназиста Грішу, одного з героїв Крут. Цю стрічку разом іще з 4 короткометражками знімають до Дня незалежності України у рамках спецпроекту каналу СТБ.

В Олега Коркушка немає дівчини — він у стрічці грає роль Гриші, а в мене — хлопця, тож ми могли б щось закрутити, — продовжує актриса. — Для наших героїв це перше кохання. Вона з багатої російськомовної сім’ї, він — гімназист, що збирається на фронт. Просить його не їхати, бо розуміє — хлопець помре. Деякі актриси, щоб заплакати, згадують особистий біль, а я повністю вжилася у роль і ледь стрималась, щоб не розревітися завчасно. Ще й плаття тисне. Спека, а там п’ять підкладок. Режисер каже — мусиш терпіти, бо на тобі гарно сидить.

Керівник проекту, продюсер Тала Оніщук одягнена у футболку з написом “Мій бойфренд кращий, ніж твій”. Каже, що це художня стрічка, але заснована на реальних подіях. Фільм триватиме близько 20 хв.

У центрі сюжету історія самопожертви Григорія Піпського заради ідеї. Хлопець був одним з 4 сотень київських курсантів, які воювали проти 4-тисячного підрозділу Червоної гвардії Михайла Муравйова. Бій відбувся 16 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути. На той момент він учився у 7-му класі Кирило-Мефодієвської гімназії. Потрапив у полон до більшовиків, під час розстрілу почав співати гімн “Ще не вмерла Україна”. Тоді його тільки-но прийняли.

У стрічці ми зосередилися на людині, а не на події. Обрала жанр фільму-портрета. Хочу показати простих людей, для яких основне – переконання. Про біографію Григорія Піпського майже нічого не відомо. Цікаво, що у його житті було два розстріли. Першого разу пронесло: коли в село Мальговичі, де він жив, прийшла московська царська армія, Гриша вступився за глухого діда. До того чіплялися офіцери. Щоб покарати хлопця, вони своєрідно пожартували — вивели його на розстріл, а рушниці зарядили холостими набоями. Другий розстріл став фатальним.

В одному з епізодів він сам каже, що двічі куля мимо не пролітає. Той випадок дуже вплинув на його характер. Це найдорожчий проект з усіх 5 стрічок, які ми запланували зняти. Уявіть собі у 2016 році треба відтворити події 1917-го у місті, де майже нічого не збереглось.

На знімальному майданчику — в казармах Київського військового ліцею Івана Богуна кипить робота. Знімають сцену прощання головних героїв.

Гімназисти вирішують допомогти українському загону — збираються воювати. Всі вони молоді захоплені романтики. Як тільки взяли до рук рушниці, — вже й очі горять. До них приїхали батьки та рідні, щоб попрощатися, – розповідає режисер стрічки Анатолій Григор’єв, курячи дві сигарети одночасно. На ногах — білі шкарпетки у чорний горошок. — У цьому епізоді у фільм вривається війна. До казарм з лінію фронту прийшли юнкери — знесилені, брудні та поранені. Просять у хлопців підмоги. Наташа розуміє, що її коханого на війні можуть убити і впрошує хлопця поїхати в евакуацію. Він мовчить, а потім цілує дівчину. Обоє розуміють, що більше не побачаться.

Попереду у нас ще декілька знімальних днів. Зафільмуємо все у Києві, буде тільки одна сцена у Пирогово. Складно, через те відстаємо від графіка. За сюжетом — зима, а тут літо. Треба викошувати і випалювати траву. Дякувати Богу, вже є штучний сніг.

Історичний реконструктор Андрій Швачко каже, що консультував знімальну групу стосовно тогочасного одягу та змісту політичних гасел. Розповів, як саме розмовляв Грушевський, підписуючи Третій універсал у Центральній Раді.

Підбирав форму кадебістів, одяг солдатів внутрішніх військ, а також ув’язнених. Виникали питання, як той одяг носили. В одних були погони, а в інші — ні, у когось комірець розстебнутий, а не можна. Цим питанням займаюся з 2008 року, вдома маю зібрані архіви. Брав участь у військово-історичній реконструкції бою під Крутами за часів Ющенка. Режисер питав, які гасла мають висіти у Центральній Раді. Думали, що “Слава Україні”, але ні. Це гасло з’явилося пізніше, спершу було “За вільну Україну”. Цей лозунг підкреслював — наша країна має йти самостійним шляхом, а не бути під владою Москви, як того хотіли Грушевський і Винниченко.

Стрічка “День Незалежності. Григорій Піпський” відкриє спецпроект, її покажуть у період з 22 по 26 серпня на телеканалі СТБ.

Джерело: gazeta.ua