Володимир Бородянський назвав головні тенденції телевізійного та медіабізнесу

Телеканал СТБ

7–11 вересня в Києві відбудеться міжнародний форум Kiev Media Week, на якому головні гравці ринку зберуться, щоб обговорити проблеми українського та міжнародного телевізійного та медіабізнесу. Ключові учасники спеціально для Forbes формулюють головні тези майбутніх дискусій. Одним із перших своє бачення погодився озвучити Володимир Бородянський, керівник групи StarLightMedia та телеканалу СТБ.

Зараз телеменеджери особливо гостро усвідомили дві речі: по-перше, контент – король усього, а по-друге, контроль за його виробництвом (інхауз продакшн) є критичним для збереження бізнесу. Звичайно, знали й раніше, але останнім часом відчули на собі. Це таке усвідомлення, яке переходить у дію. У StarLightMedia ми почали діяти ще 2013 року: почали виробляти серіали, і продовжуємо розвивати цей напрям.ВВ

Розвиток гальмує брак грошей. Година виробництва в Україні для прайм-тайму коштує не менше 200 000 гривень, а приносить – всього 60 000 гривень. Зараз український телевізійний ринок – збитковий, за нашими оцінками, його витрати майже у 2,5 раза перевищують доходи. Однак ця ситуація змушує нас шукати недорогі способи виробництва як телевізійного, так і художнього контенту.

Не відкрию Америку, якщо скажу, що конкурентність художнього твору залежить, насамперед, від рівня драматургії. Саме якісними сценаріями й будемо брати. Наприклад, скетчком «Коли ми вдома», знятий нашими підрозділами Vaverka і StarLight Films, прибутковий навіть на нинішньому українському ринку.

Зараз ми знімаємо комедію, будемо робити детектив, замовляємо багато серіалів нашим партнерам – насамперед, це FILM.UA та Pro-TV. Телеканал СТБ, який входить до нашої групи, практично 100% власного виробництва знімає сам. У StarLightMedia – найбільше об’єднане телевізійне виробництво у Східній Європі (а, може, й у всій Європі, ми виробляємо 5000 годин на рік). ICTV і Новий канал трохи пізніше почали, але рухаються в цьому ж напрямку.

Але медіа – дзеркало економіки, і передусім потрібно зайнятися нею, причому на державному рівні. Наприклад, потрібне таке рекламне законодавство, яке не обмежує, а стимулює рекламний ринок і, як наслідок, виробництво контенту. Не можна забороняти рекламу безрецептурних фармпрепаратів та пива, як це хочуть зробити наші депутати. Наприклад, у США дозволена реклама не тільки безрецептурних препаратів, а й рецептурних.

Не варто забороняти й чужий контент, важливіше – захищати й розвивати свій. Я вірю у співпрацю в будь-яких формах. Але треба розуміти, що копродакшн – це поділ ризиків для отримання прибутку. Виробити якісний серіал в Україні коштує від $50 000 за серію. Тому питання: де заробляти, на якому ринку? Ми розглядаємо кілька проектів спільного виробництва, але це поки поодинокі випадки. Втім, дорогу здолає той, хто йде.

Прикладом можуть бути Чехія та Угорщина. На початку 2000-х Прага була головним знімальним майданчиком у Центральній і Східній Європі, продюсерів приваблювала низька вартість виробництва там. Коли 2004 року Угорщина запровадила податкове повернення для зарубіжних продюсерів, вона відразу обігнала Чехію в залученні іноземних знімальних груп. Якщо 2003 року іноземні кіновиробники не витрачали в Угорщині нічого, то 2004 року вони витратили $21 млн, а 2005-го – $85 млн. Сьогодні іноземні продюсери щорічно витрачають в Угорщині приблизно $100 млн. Це відбулося за 10 років завдяки зміні в законі. Але повернення мають отримувати тільки ті закордонні продакшени, які не менше 80% бюджету на фільм витрачають в Україні і пройшли так званий культурний тест – бальну систему оцінювання фільму за культурними, організаційними та технічними параметрами.