Вікторія Корнюш: «Я впевнена, що участь у проекті робить кожного правдивішим»

Телеканал СТБ

Під пильним наглядом цієї людини пройшов не один сезон реаліті-шоу «Битва екстрасенсів», перші сезони проектів «Україна має талант» і «Танцюють всі!». Сьогодні вона й надалі працює з танцюристами другого сезону Національного талант-шоу. Вона знає, що насправді відбувається не лише за лаштунками шоу, але і в душі у кожного учасника проекту. Вікторія Корнюш – психолог проектів телеканалу СТБ – розкриває подробиці з життя екстрасенсів, танцюристів і талантів.

Вікторіє, ви працюєте на трьох проектах каналу СТБ: «Битва екстрасенсів», «Україна має талант» і «Танцюють всі!». У чому полягає ваша головна місія як психолога?

Як правило, в мене декілька завдань. Головне – відстежувати внутрішню динаміку, створювати правильні комунікації в колективі та запобігати конфліктам. Це потрібно для нормальної взаємодії учасників на знімальному майданчику. Можу сказати, що у проекті «Битва екстрасенсів» суперництво набагато вище, ніж у шоу «Україна має талант» і тим більше ніж у «Танцюють всі!». І це пов’язано з тим, що у кожного проекту свої завдання. Наприклад, в екстрасенсів кожен за себе і свою практику, тому учасники застосовують різні способи впливу – від просто психологічного тиску до некоректних способів. Серед талантів також перемагає найкращий, але тут ніхто не тисне один на одного, втім, як і не перебуває в дуже дружніх стосунках. Хоча це все-таки позитивний колектив, де всі хвилюються і підтримують один одного. З шоу «Україна має талант» йдуть із новими друзями, чого не сказати про екстрасенсів.

У проекті «Танцюють всі!» тема взаєморозуміння першочергова, оскільки учасникам потрібно постійно залишатися в позитиві один з одним, не лише для парного і колективного танцю, але і на момент, коли парам доведеться змінювати партнерів. Якщо між учасниками буде жорстка конкуренція, вони не зможуть потім створити нові пари та показати глядачеві гарний номер.

Із загальним завданням розібралися. Які ще завдання стоять перед вами?

Зрозуміти, які люди приходять на той чи інший проект, яку мету вони перед собою ставлять, і допомогти їм адаптуватися. Наприклад, розгляньмо ситуацію з екстрасенсами. Спочатку мені потрібно розібратися, в якому напрямі вони працюють, що саме привернуло їхню увагу в цьому шоу, дізнатися їхні основні мотиви, хвилювання, інколи і страхи – для того, щоб допомогти їм розкритися на екрані.

Нерідко на знімальному майданчику можна почути від екстрасенсів, що той чи інший конкурс – це не їхній напрям. Тому мені важливо заспокоїти та допомогти адаптуватися їм на шоу, щоб учасники змогли зрозуміти, за допомогою яких нових способів вони можуть пройти те або інше випробування.

Скажіть, під час проектів із учасниками важливіше спілкуватися індивідуально чи колективно?

Важливі всі, без винятку, види комунікації: і колективне спілкування, й індивідуальне, і парне. Останнє більшою мірою стосується танцюристів.

Скільки вам необхідно часу на спілкування з кожним учасником?

Головне – не перенавантажувати людину. Тут усе дуже індивідуально – з одним мені потрібно посидіти всю ніч, а з іншим – лише три хвилини, і потім спостерігати за ним здалеку. Моє завдання – не вкласти в учасника якісь свої можливості, а допомогти йому знайти свої та розкрити саме його потенціал. На практиці такий метод називається коучінг – розкриття внутрішнього потенціалу людини та допомога у подальшому досягненні цілей.

Для цього ви використовуєте якісь конкретні методики для всіх або знову-таки застосовуєте персональний підхід?

Завжди лише індивідуальний підхід. Когось потрібно обійняти перед виходом на сцену, з кимсь потрібно поплакати, комусь сказати чарівне слово, ну, а на когось раптом накричати. Хоча останній метод для мене протиприродній, але мені довелося до нього вдатися на шоу «Україна має талант». Перед виходом на сцену ми з акробатками Олею Євтушенко і Танею Біловою грали в Карлсона, я їх веселила, але раптом побачила, що у дівчаток починається істерика, і тоді мені довелося на них накричати: «Що ви собі дозволяєте? Вишикувалися!» Я знала, що завдяки цьому вони зараз зберуться, вийдуть на сцену та відпрацюють номер. Потім, коли вони зійшли зі сцени, я їх обійняла, ми з ними поплакали, і все налагодилося.

Із Вікою Мартиновою, учасницею першого сезону «Танцюють всі!», ми, наприклад, били тарілки, коли їй потрібно було танцювати джайв і показати яскраві емоції.

Щоб підготувати багатьох учасників «Україна має талант» до великої сцени, ми проходили з ними наступний тренінг – голосно говорили зі сцени в останній ряд. Або ходили по сцені та шукали так зване «безпечне» місце, з цієї точки і починали говорити. Співаки співали в найбільш незвичних, але зручних для себе позах. І всі ці методи спрацьовували.

А що ви вважаєте найскладнішими для учасників?

Вчиться показувати щирі почуття, а не зображувати їх.

Поділіться, як можна не зобразити, а саме показати, наприклад, амазонку, якщо ніколи нею не був?

Коли людина щось танцює, вона може проживати або зображати якийсь образ. Моє завдання – знайти в житті учасника ту історію, яка аналогічна тій, яку він показуватиме на сцені.

Як ви вважаєте: важче налаштувати учасника на вихід на сцену або заспокоїти його?

Важливіше не втішити учасників після того, як вони вже вибули з шоу, а допомогти їм зрозуміти, з чим вони виходять із проекту і в якому напрямі їм далі рухатися.

Наскільки складно працювати із дітьми?

З учасниками молодшого віку завжди працювати складно, оскільки у них ще нестійка психіка: вони можуть радіти і через хвилину вже плакати. У них мало відповідальності, їм потрібно постійно грати, вони сумують за батьками. Ці складнощі є завжди. Я рада, коли з дітьми приїжджають їхні тренери, і не завжди добре, коли приїжджають батьки. Моє захоплення викликала тренерка діток із Бердичева – Каріни й Юри. Вона – справжній професіонал. В принципі, всі керівники, які приїжджали з дитячими колективами, на мене справляли лише позитивне враження.

Вікторія, з ким з учасників ви продовжуєте спілкуватися?

За рідким винятками, майже з кожним. Вони всі телефонують і заходять у гості.

На вашу думку, чим цінна для людей участь у таких проектах як «Україна має талант» і «Танцюють всі!»?

У цих шоу є любов – так звана батьківська любов, де батьками виступає вся команда, яка працює над проектом, а учасники – це діти. На таких шоу багато позитивного і людського.

Крім того, мені подобаються ці проекти тим, що вони дають кожному учасникові велике особисте зростання і досвід. Кожен, хто проходив – змінювався, відкривав свої почуття, дозволяв робити собі те, що раніше боявся. Завдяки цим проектам чоловіки стають мужніми, а жінки дозволяють бути собі ніжними. І, безумовно, ще професіональнішими.

Як на людину впливає перемога у проектах?

Перемога і слава ніколи і нікого не псували, вони лише відкривали в людині те, що вона колись не могла або забороняла собі показувати. Можна сказати, що це своєрідне зняття масок. Гроші не роблять людей жадібними – вони просто дозволяють людям бути або щедрішими, або ігнорувати чужі потреби. Всі переможці виходять із досвідом, впевненістю в собі та більш усвідомленими моральними критеріями, і це дуже важливо. Я впевнена, що участь у проекті робить кожного правдивішим.

Який із трьох проектів – «Битва екстрасенсів», «Україна має талант» і «Танцюють всі!» – вам подобається найбільше?

У мене немає улюбленого шоу, у мене є улюблені учасники в цих шоу. Здебільшого це люди, які шукають себе і намагаються знайти свою дорогу в світі, при цьому шанобливо ставляться до себе й інших людей.

Вікторіє, ви допомагаєте всім учасникам на різних проектах. А є люди, які допомагають вам у вашій практиці?

У мене є колеги, друзі, до яких я завжди можу звернутися. Хотілося б зазначити, що на проектах я – психолог, а за сценою – людина, яка займається психологією.

Наталя Єрмакова