«За Вікнами»: навчити, застерегти, вразити?

Телеканал СТБ

Програма «За Вікнами» не схожа на інші проекти СТБ. У ній показується той бік життя, про який часто воліють мовчати. Тут про проблеми не просто розповідають – їх намагаються розв'язати. Про програму розповідають Анастасія Образцова та Валерія Семенюк – шеф-редактори проекту.

Майже кожен сюжет « За Вікнами» викликає резонанс. Люди хвалять, лають, пропонують свою допомогу героям. Творці передачі розраховували на таку реакцію?

Анастасія Образцова:
Не тільки розраховуємо на реакцію, але й чекаємо. І не тільки від глядачів, але й від зацікавлених осіб. Коли після виходу сюжету вирішуються питання, які не вирішувалися роками, – це найкраща хвала нашій роботі. Здорова, аргументована критика теж чудово допомагає. Прохання не плутати з «наїздами» у стилі «сам дурень».

Валерія Семенюк:
Відверто кажучи, розраховували на набагато більшу реакцію, тому що в цивілізованій країні цивілізовані чиновники після таких сюжетів із ганьбою йдуть у відставку. А українським міністрам, їхнім заступникам, правоохоронцям, лікарям, соціальним працівникам журналістські розслідування, вибачте, до лампочки. Вони як крали державні гроші й калічили людські долі до наших сюжетів, так і продовжують це робити. На жаль, на прикладі програми « За Вікнами» добре видне, що журналістика в Україні поки що не стала четвертою владою. Хоча наші працівники роблять усе, що залежить від журналістів, щоб розворушити «верхи» і щоб у цій країні хоч щось змінилося. Сподіваюся, що не даремно, адже вода, як відомо, камінь точить.

У проекті піднімаються дуже гострі й актуальні питання. Але чи є якась межа, яку ви ніколи не переступите? Якісь теми-табу?

А.О.:
Я особисто не переступлю? Думаю, в кожного журналіста є теми, які він не зніматиме з особистих принципових міркувань. Теми-табу в програмі – це нецікаві теми. Особисті розбірки, наприклад, цікаві тільки учасникам суперечки.

В.С:
Табу – не на теми, а на підхід до їхнього висвітлення. Ми не смакуємо деталі події. Якщо це сюжет про зґвалтовану 5-річну дівчинку, то його зроблено не заради того, щоб розповісти про жахливі подробиці цієї справи, а заради того, щоб підняти проблему безкарності ґвалтівника.

Яку інформацію можна вважати перевіреною? Як би ви її змалювали?

А.О.:
Перевірена інформація – це інформація, яку було або зафіксовано нашими співробітниками на відео, або яку підтвердили з декількох джерел, чия вірогідність не викликає сумніву. А взагалі, ми нікому не віримо, ми все перевіряємо. Головне – уміти бачити, чути й аналізувати.

Чого більше – похвал або скарг? Ставлення до цього проекту в людей кардинально різне. Як ви реагуєте й на те, й на інше?

А.О.:
Не рахувала, чого більше. Реагую, як будь-яка жива людина. Повторюся: до конструктивної критики завжди дослухаємося.

В.С.:
Головне, що ставлення до проекту є – байдуже, зі знаком плюс або мінус. Проект дивляться й обговорюють, він «зачепив» людей. А отже, відбувся.

У редакцію « За Вікнами» приходить багато листів із проханням розглянути проблему. Можете згадати найкурйозніший із них?

А.О.:
Навіщо згадувати? Можу процитувати повністю: «Здравствуйте, сейчас около моего дома находится нечто, похожее на звезду, которая очень ярко светит, и видно, что она не маленькая!!! Я в г.Симферополе, сейчас 19:50, раньше я ее не видел!!! Запечатлеть фото не могу, т.к. телефон без ночной съемки, а фотоаппарат дома, в Ялте…»

В.С.:
Але, на жаль, курйозів не так багато – більше криків про допомогу. Причому дуже часто листи починаються словами «Ви – наша остання надія…» Розумієте? Не правосуддя, не міський чиновник, відповідальний за проблему, а журналісти. Дуже багато людей у розпачі, й хочеться їм допомогти, але ж журналісти – не всесильні.

На форумі якось написали, що проекту « За Вікнами» бракує позитивних сюжетів. Ви вважаєте, людям не буде цікаво дивитися про те, як комусь усе вдалося? Або це просто не у форматі програми?

А.О.:
Позитив – це що? Це реакція конкретного глядача, я вважаю. Припустимо, одна людина, подивившись сюжет про онкологію, скаже, що треба терміново вивозити своїх дітей з України, тому що українським чиновникам і деяким лікарям на них начхати. А інша людина, подивившись сюжет, захопиться мужністю онкохворих дітей і особливо мужністю їхніх батьків, дістане з гаманця 100 гривень і надішле їх на рахунок хворої дитини. То який цей сюжет – гіркий, страшний, тяжкий? Безумовно. Але ж і позитивний. Тому що спонукав багатьох людей уже наступного дня зателефонувати до нас у редакцію, щоб сказати одну просту фразу: «Я дуже хочу допомогти». І ще: ми досить часто розповідаємо про людей, які змогли перемогти систему, виграти маленьку війну з байдужістю, несправедливістю й беззаконням.

Яка головна мета програми « За Вікнами»? Навчити? Застерегти? Вразити?

А.О.:
Навчити. Застерегти. Вразити. Але, мабуть, найголовніше – відкрити людям очі, навіть якщо вони не хочуть чогось бачити.

В.С.:
І виграти ту саму «маленьку війну», про яку сказала Настя. Навіть якщо програма допомогла одній людині, отже, ми попрацювали не даремно.

Розмовляла Олена Колесник