Наталя Токар: «Кохання – оголює нерви і наповнює серце»

Телеканал СТБ

Напередодні Дня Закоханих, як би це не звучало банально, ми розповімо Вам про кохання… Кожен з нас сприймає це відчуття по-своєму, тому і не існує єдиного визначення. Хтось визначає кохання, як творця всього доброго, піднесеного, сильного, теплого і світлого, а хтось вважає його хворобою, яка виліковна лише ліками. Тому формул, філософських думок, легенд і міфічних розповідей Ви тут не побачите. Лише життєві історії і роздуми наших ведучих про це прекрасне почуття. Отже, на тему кохання розмірковує ведуча програми «Вікна-Новини», Наталя Токар

«Про, кохання!.. Як же це легко і важко водночас! Ця безкінечна подвійність почуттів, відчуттів, хвилювань. Кохання прославляє нас і ставить на коліна, підіймає та приземляє, дає сили і виявляє слабкості. Воно – наповнює щастям і вивертає навиворіт – біль. Воно – безмежна свобода і найцупкіші кайдани. Але яке ж прекрасне кохання! Як же МИ прекрасні в коханні! Молоді – старі, бідні – багаті – голова паморочиться, серце б'ється, і вся НАША сутність наповнена бажанням обійняти світ – всі кордони стерти.

Одного дня я спостерігала приголомшливу картину. Це було влітку на звичайному міському пляжі. в стороні від всіх відпочиваючих розташувалася трійця волоцюг – двоє чоловіків і жінка. Складно сказати якого віку: набряклі, землистого кольору особи, згорблені, висушене тіло – поневіряння, голод та алкоголь зістаріли і спотворили їх завчасно. Але, мабуть, їм було приблизно по 30-ть. Волоцюги не були п'яні, нікого не турбували і були зайняті виключно своєю компанією – чоловіки шумно пірнали, реготали, грубувато жартували один над одним, жінка трималася спокійніше. Загалом, відпочивали вони. І ось в якийсь момент стало зрозуміло, що між цією жінкою-безнадією і одним із чоловіків є щось більше, ніж просто співпляшництво. Ні-ні, жодніої вульгарності. Але лише їх жарти один до одного грубувато-обережні, їх погляди грубувато-ніжні, з бравадою і ніяковінням одночасно. Він різко підхопив її на руки і хотів було, віднести у воду. Але жінка почала панічно кричати і лаятися добірним матом, не жартівливо, а дійсно як людина, що має дикий страх перед водою. Чоловік трохи розгубився, теж вилаявся, але виніс її на берег і дбайливо опустив на землю. А потім вони сиділи на піску. Він обперся спиною об її коліна, а Вона тихо гладила його волосся, плечі. Вона доторкалась до нього, і Він насолоджувався її дотиком. А як Вона дивилася на Нього! Скільки ж ніжності, трепету, я б навіть сказала, тонкощі і витонченість були в цьому погляді. Це було перетворення! Тепер ці двоє не були опухлими волоцюгами. Закоханість очищала їх, піднімала і підносила зі сморідної безодні існування. Тепер вони – Чоловік і Жінка. І вони – прекрасні.

Людина не може жити без кохання. Людина повинна закохуватися. Інакше – людина гине. Гине від порожнечі і суєтності. Кохання – оголяє нерви і наповнює серце. У любовних стражданнях душа очищається і дух підноситься. Кохання – наскільки безрозсудне, настільки ж і мудре. А мудрість – багатство. КОХАЙТЕ!»