PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Яніна Андрієва: «Камера – мій друг, сідаєш перед нею, і всі проблеми відразу ж відходять на другий план» | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Яніна Андрієва: «Камера – мій друг, сідаєш перед нею, і всі проблеми відразу ж відходять на другий план»

Телеканал СТБ

На телеканалі СТБ з'явилися нові обличчя. Тепер випуск програми «Вікна-новини» виходить з ведучою Яніною Андрієвою. Пропонуємо Вашій увазі коротку автобіографічну розповідь нашої ведучої
З дитинства я мріяла бути акторкою. У школі була активісткою, на всіх святах, КВК-ах безвідмовно виступала. Тому після школи дилем з вибором професії не було – лише Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Але батьки наполягли на іншому, і я вступила до Університету Культури і Мистецтв на факультет «Диктор і телеведуча ТБ». Про що наразі не шкодую.
На телебачення потрапила відразу ж після першого курсу. Спочатку працювала адміністратором, потім журналістом у музичній програмі, після асистентом режисера. В цей же час пробувала себе в різних амплуа. Шукала те, що до душі. Оскільки я людина непостійна, мене весь час беруть сумніви, що я займаюся не улюбленою справою. Тому я ходила на кастинги телеведучих, але все марно.
Ще я дуже люблю фотографуватися… Зробила чергове портфоліо і вирішила спробувати щастя в кіно. На цьому терені мені якось відразу поталанило, почали пропонувати ролі (епізоди в серіалах). Знімалася, раділа кожній ролі та набиралася навиків.

Телебачення – це добре, але мені чогось не вистачало. У кіно, деколи був застій, тому вирішила ще чимось себе зайняти. Вирішила, спіткати радіо-висоти. Ходила на кастинги радіо-діджеїв. Доходилась. Узяли мене на одну з радіостанцій. Думаю, ось і добре, від телевізійного пафосу трохи відпочину. Пропрацювавши два роки на станції, зрозуміла, все-таки нудно. Мені постійно потрібно бути у центрі увазі, показувати свої емоції. Знову почала ходити на кастинги ведучих.
Що ж до того, як я потрапила на СТБ, то просто виявилася в потрібному місці, в потрібний час. Прийшла на кастинг ведучих. Дивлюся, кожен намагається сподобатися камері: хто на шпагат сідати, хто ноги за голову закидає, хто намагається довести, що його мізки найсексуальніші… Я вийшла, представилась і сказала: «Хлопці, якщо у вас буде, хоч би вільна посада прибиральниці – подзвоніть». Мені й це буде приємно.
Потім випадково зустрічаю старого знайомого: «Слухай, а у нас тут кастінг ведучих на новині, спробуй?! Чим біс не жартує!» Коли б не той день, невідомо як би все було :)
До цих пір пробую себе в уранішньому прямому ефірі програми «Вікна-новині», читаючи випуск новин. І кожного разу це величезний вихід адреналіну, драйву, що допомагає відчувати себе бадьоро. Камера – мій друг, сідаєш перед нею, і всі проблеми відразу ж відходять на другий план. Камера виліковує, і говорить мені: «Не хвилюйся! Зараз ми зробимо забійний випуск, найкращий з усіх!». Я думаю, мене зрозуміють ті, хто пов'язаний з телебаченням. Адже телебачення – це наркотик, від якого дуже складно відмовитися.
Але все таки, про головну роль я досі мрію… Сподіваюся в Кончаловського або Міхалкова, колись для мене все-таки знайдеться роль. І вони скажуть: «Як довго ми шукали цю акторку». Даруйте, не сором’язлива :)
І трохи про себе
В житті буваю, як балакуча й усмішлива 24 години на добу, так само і мовчазна, і сумна. Мені постійно потрібні емоції, галасливі компанії. Ненавиджу самоту!!!
Своїми думками ділилася Яніна Андрієва