PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Шкільні історії від наших телеведучих | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Шкільні історії від наших телеведучих

Телеканал СТБ

Сьогодні «1 вересня»! У цей святковий день ми вирішили довідатися у наших телеведучих цікаві історії з їхнього шкільного життя. Як і належить, своїми захопливими розповідями поділяться і «зразкові» учні, і «бешкетники» :)
У ролі школярів у нас: В'ячеслав Василюк, ведучий програми «Звана вечеря» і Тетяна Висоцька, телеведуча «Вікна-новини»
В'ячеслав Василюк, ведучий програми «Звана вечеря»
Про себе:
«Мав «тверду» четвірку. Поведінка була гарна. Був членом комсомольської організації школи».

Шкільні спогади:Я ходив у школу завжди чистим і охайним. Мама стежила за моєю охайністю. У нас був дуже суворий вчитель фізкультури і вимагав, щоб на заняття приходили у спортивній формі. І, як на зло, цього дня я забув спортивну форму вдома. Але я був у білих спортивних шортах і білій футболці, а в кросівках я ходив постійно. Головне, що одяг чистенький, накрохмалений, з відпрасованими стрілками. Уявіть собі, кінець жовтня. Шикуємося на вулиці. Всі майже в зимовому спортивному одязі і десь в середині щось біліє. Я себе відчував не дуже комфортно. З фізкультури мене вигнали, щоб не турбувати оточуючих, але двійку не поставили. Я тоді дуже пишався, що викрутився із складної ситуації. Ось так! :)
Тетяна Висоцька, ведуча програми «Вікна-новини»
Про себе:«Школу не люблю – мабуть, наш, радянський метод викладання не сприймаю – авторитарність не для мене. Любила гуманітарні науки, математика сильно кульгала» :)

Шкільні спогади:
Ученицею була бешкетною. Я все критикувала і була неслухняною, до того ж це почалося з першого класу. Я приносила щодня зауваження в щоденнику, одне з них – їла яблуко на уроці та відволікала сусідів. Потім мені це набридло, і в 2-му класі я вирішила спалити щоденник, в чому була викрита батьками. До кінця 9-го класу я заявила, що більше в школу ходити не буду.
Спантеличені батьки запропонували альтернативу – медичне училище. Семестрово-семінарне навчання було мені більше до душі, а по закінченню медучилища я вже достроково вступила в педуніверситет на факультет філології. Ось там я вже була як риба у воді, закінчила «гризти науку» магістром з рекомендацією вступу до аспірантури. Але оскільки наука не в шані в нашій молодій країні, життя і я розпорядилися інакше. :)
Єрмакова Наталя