PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
«Хто до Ялти, а хто в ЗАГС» | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

«Хто до Ялти, а хто в ЗАГС»

Телеканал СТБ

Серед потоку сірих буднів, душі необхідне свято, кожна людина влаштовує його по-своєму: хтось йде до найближчого кафе, хтось їде на курорт, а хтось починає танцювати. Сьогодні, я хочу розповісти про людей, для яких танець – це не вид спорту і не захоплення, а для яких танець – це життя.
У перший же день ми були шоковані тією кількістю молоді, яка з палаючими очима чекала свого виходу на сцену. Шоу почалося. Не повертатимуся до першого дня, просто хочу сказати, що вразила їх стійкість. А ось другий день підніс нам багато сюрпризів, як приємних так і не дуже.
День видався жорстоко спекотним, а учасників прийшло значно більше, ніж у перший день. Пекуче сонце і томливе чекання, багатьом танцюристам зіграло «в мінус», настрій почав падати, а працездатність знижуватися, але варто було дівчатам та хлопцям ступити на сцену, як вся втома зникала, і перед нами з'являлися справжні, яскраві зірочки.
Нip-hop, R&B, латиноамериканські танці, індійські, класичні, балет – постійна різноманітність стилів танцюристів мимоволі підкорювала глядача та примушувала вболівати за кожну людину, чекаючи на рішення суддів…

Але не всі учасники намагалися підкорювати журі технікою, стилем або гарним міні-спектаклем. Надивившись фільмів про «правильне журі», деякі учасники вирішили танцювати на сцені не що інше, як стриптиз. Самовпевнений образ злітав буквально через декілька секунд, коли журі зупиняли їх, і жорстко пояснювали, що стриптиз танцюють не на кастингу, та не для журі. Втім, деякі учасники, виходячи з зали, пропонували «на камеру» оголитися. Чого лише не зробиш, щоб звернути на себе увагу. У ці хвилини хотілося нагадати, що кастинг (від анг. Casting) – вибір серед претендентів людини, в найбільшій мірі відповідної творчому задуму, а не людини, яка готова найбільш оголитися. У цьому проекті потрібно дивувати не тілом, а технікою. Можливо, конкурсанти це врахують, і надалі не повторюватимуть своїх помилок, це покаже час.
До речі, про час. Ми не раз чули, що він нещадний, але, як виявилось, в кожного правила є виключення. Більш всього здивувала зворушлива родинна пара, Надія та Петро. Надії цього року виповнилося 59, а Петру вже 78 років. Вони познайомилися на дискотеці, і там же він зробив їй пропозицію. Ніколи б не подумала, що в такому почесному віці, можна так легко «літати» над сценою у вальсі. Так, саме над сценою, їх легкість створювала ілюзію польоту метеликів. Журі, як і весь зал, не змогли на це спокійно дивитися. Їм аплодували стоячи. Адже кожен з нас хотів би бути в такій відмінній формі і такими ж енергійними в їх віці.
Не обійшлося на зйомках й без травм, один з учасників після виступу відчув біль в нозі, і швидка допомога пропонувала танцюристові відправитися з ними. Але, що таке умовляння лікарів, коли попереду слава, визнання та можливість самореалізації?! Втім, йому все-таки слід було прислухатися до ради лікарів, тому що через біль він не зміг гідно виступити і в третій тур він не пройшов.
Говорять, що танці об'єднують людей, і це правда. Одна молода пара танцюристів, після того, як не пройшла в третій тур, недовго думаючи, відправилася в ЗАГС. Це був гідний приклад того, що одна маленька поразка не привід, для зупинки, а навпаки, привід йти вперед і підкорювати всі вершини Олімпу.
А в цілому, друзі, описувати танці словами, справа вкрай невдячна – в них треба або брати участь власною персоною, або, дивитися. Але також потрібно відчувати. Сьогодні ми не танцювали, але відчували: ми плакали і сміялися, підтримували і переживали разом з учасниками.
А завтра, нас чекає довга дорога на зустріч новим містам та новим танцюристам!