Дитинство очима ведучих телеканалу СТБ!

Телеканал СТБ

Насправді існує безліч чинників, які впливають і певною мірою зумовлюють майбутнє ще в дитинстві. Це може бути що завгодно і хто завгодно.
Ми вирішили поцікавитися в телеведучих програм телеканалу СТБ, які ж яскраві спогади у них залишилися з дитинства, які книги вони любили. Але найголовніше, ми дізнаємось чим, на їх думку, дитинство сучасної дитини відрізняється від їх власного.
Тетяна Висоцька, як виявилось, спробувала себе в ролі журналістки ще в дошкільному віці. Як дочка газетяра, вона рано почала читати, брати інтерв'ю, а також випускати власну газету.
Тетяна Висоцька, ведуча програми «Вікна-Новини»:
«У дитинстві хотіла бути артисткою. Я пам'ятаю, у тата був мікрофон, а я ходила будинком і брала у всіх інтерв'ю. Оскільки мій тато був газетярем, я вже маленькою, знала як складати макети. Так, я стала випускати свою домашню газету»

Улюбленими книжками в дитинстві у Тетяни були казки Корнія Чуковського. Також, телеведуча досить рано встигла перечитати класику світової літератури, зокрема, Л. Толстого, А. Дюма і Т. Драйзера.
Що стосується Василюка В'ячеслава, ведучого програми «Звана вечеря», то досить сильне враження залишила по собі трилогія Всеволода Нестайко «Тореадори з Васюківки», книга яка внесена до почесного списку ім. Андерсена як один з найбільш видатних творів світової літератури для дітей. А ось найяскравішим враженням для телеведучого залишається перший вихід на сцену:

«Мені було 16 років, коли я вперше вийшов на сцену. Читав монолог Винокура про сантехніка. Мені тоді дуже сподобалося. Думаю, з тих пір у мене більше не виникало питань відносно майбутньої професії =))»
У ведучої талант-шоу «Танцюють всі!», Лілії Ребрик улюбленою казкою була книга Вільгельма Гауфа «Маленький Мук». Але, актриса ще вразила своїми дитячими планами на майбутнє. Насправді, як старанна учениця, Лілія мріяла про професію лікаря, і вже почала серйозно готуватися до вступу, як раптом з'явилося одне маленьке «АЛЕ».

Лілія Ребрик, ведуча талант-шоу «Танцюють всі!»:
«Насправді, я збиралася в медичний інститут, але думка про те, що доведеться постійно ходити в цій білій шапочці й халаті, як робот, відразу відбила бажання зв'язуватися з лікуванням. Найцікавіше, що якраз в той момент по телевізору йшла реклама про набір на підготовчі курси в театральний. Саме тоді я і визначилася, чим займатися далі. Про що зараз не шкодую))»
А для Валерія Сараули, ведучого програми «Паралельний світ» найяскравіші враження з дитинства пов'язані з футбольними матчами і спортивними періодичними виданнями, зокрема, газетою «Радянський спорт»:
«Пам'ятаю, мені було 4 роки, коли ми з батьком пішли на футбол. Тоді я вперше побачив легенду футболу Олександра Заварова. Це однозначно найяскравіший мій спогад з дитинства»
Як бачите, в кожного з них свої дитячі яскраві спогади. Комусь з телеведучих обставини віщували телевізійну кар'єру, для когось вона виявилася щасливою випадковістю.

Та, як тільки мова зайшла про дитинство сучасних малюків, про засоби і можливості, які перед ним відкриті, думки телеведучих були одностайними.
Тетяна Висоцька, ведуча програми «Вікна-Новини»:
«Мені здається, що сьогодні дітям не вистачає пошуку, який зараз з'явився просто в готовому вигляді. Інтернет, Google – можна знайти що завгодно. Зникає інтерес до пошуку, а саме цей процес і є самим, самим!»

Василюк В'ячеслав, ведучий програми «Звана вечеря»:
«У дітей є все! Швидше, надлишок всього. Тому розбалуваними і неслухняними виростають. Такими маленькими егоїстами. Адже раніше, діти самі всього добивалися, причому не просто заради себе, а також для друзів, колективу. Було таке поняття як справжня дружба. А зараз, чистої води егоїзм»

Лілія Ребрик, ведуча талант-шоу «Танцюють всі!»:
«Зараз довкола них стільки інформації! А чого не вистачає, так це ігор, простих дитячих ігор, в які колись ми грали. Іграшок, зроблених власноруч, яскравих барвистих картинок»

Валерій Сараула, ведучий програми «Паралельний світ»:
«Справжніх іграшок їм не вистачає. Нормальних дерев'яних іграшок. Смачної їжі, а не пластмаси. Справжнього запаху. А ще, ременя їм не вистачає. Хоч би трохи, але потрібно»
До всього вищевикладеного залишається лише додати, що, не дивлячись на достатню кількість інформаційного потоку, різноманітних солодощів і неймовірних іграшок, ніщо не заважає нам продовжувати знайомити дітей зі старими добрими казками, грати з ними в «Хованки» і «Козаків-розбійників», учити самим майструвати цікаві забавки, більше посміхатися й набиратися яскравих і незабутніх вражень.