Т/с «Секретні матеріали. Червоне й чорне»

Телеканал СТБ

Сьогодні ввечері Скаллі проходить сеанс гіпнозу, сподіваючись довідатися, що ж трапилося під час масового спалення на мосту…

Рятувальники прибувають до дамби, де по всій довжині мосту лежать обвуглені тіла. В одному з наметів медики займаються Скаллі. Неподалік знайдено тіло Дмитра, російського хлопчика. У тих місцях, де одяг не прикривав тіло, його шкіра почорніла від вогню. Коли ж Скаллі опритомнює то виявляється, що вона нічого не пам'ятає…

Дивіться т/с «Секретні матеріали. Червоне й чорне» у понеділок, 7 квітня, о 23:20 на СТБ.


Джилліан Лі Андерсон (Gillian Leigh Anderson)

Дата народження: 9 серпня 1968 р.
Місце народження: шпиталь св. Марії, Чикаго, штат Іллінойс, США
Волосся: від природи світле (попелясте або русяве), але зазвичай пофарбоване в рудий колір
Очі: сіро-блакитні
Зріст: 158 см
Батьки: Едвард і Розмарі Андерсон
Брати/сестри: Зоя й Ейрон Андерсон
Родинний стан: була одружена із Клайдом Клотцем, нині розлучена
Діти: Пайпер Мару Андерсон

Хоча Андерсон і народилася в Чикаго, більша частина її дитинства пройшла в Англії – там батько Джилліан, Едвард, навчався в кіношколі Ковент-Гардена. Тільки через вісім років родина знову перебралася до Штатів – у штат Мічиган, де Едвард став начальником поствиробничого відділу на кіностудії. Ну а Джил на новому місці було непереливки: вона «не вписувалася» у компанію місцевих дітлахів. Почасти провиною тому був англійський акцент дівчинки: американська англійська дійсно далека пішла від своїх джерел, тож «класичну» англійську Андерсон частенько не розуміли навіть її шкільні вчителі. Найобразливіше, що коли Джилліан училася в Лондоні, ситуація була зворотною: її дражнили за американський акцент. Тож шкільне життя, можна сказати, не склалося. Зрештою Джилліан прославилася на всю школу як відчайдушна бешкетниця, котра частенько зчиняла бійки й шокувала громадськість ексцентричним вбранням і ненормативною лексикою. Якось – винятково з почуття протесту – вона спорудила собі на голові барвистий «ірокез» і навісила в ніздрю сергу. Кілька разів її ледь не виганяли зі школи за вічні «фокуси». Успішність у неї була ще та (Джил потім із гордістю згадувала, що завжди була «трієчницею»); а якось її навіть запроторили до відділку (за те, що залила клеєм замкову щілину шкільних дверей напередодні випускного балу).

Однокласники й учителі вважали Джилліан «проблемним підлітком» і трохи побоювалися, однак Джил саме це й подобалося, і мінятися вона не мала наміру. З дитинства вона була незалежною й властолюбною, не вміла й не хотіла стримувати свої емоції, тож злість або образа відразу виливалися з неї, немов водоспад. Та якось вона виявила, що акторська гра дає їй можливість «цілком виразити себе».

Уперше Джилліан вийшла на сцену в 12 років – тоді їй дісталася роль Аліси в шкільній виставі. Але на той час гра була їй ще, власне, байдужа. Потім учителька літератури з педагогічних міркувань дала їй роль Джульєтти, й її гра мала на диво шалений успіх. Після школи Андерсон почала навчатися в Національному театрі Великої Британії в Університеті Корнелл і в Театральній школі Гудмана при Чиказькому університеті DePaul. Спочатку навчання не надто її захоплювало, потім вона «втягнулася в процес і почала одержувати від цього задоволення». У віці 22 років, одержавши диплом акторки, вона вирішила, що настав час заявити про себе світові, і присвятила себе театру, присягнувши, що нізащо не зніматиметься в кіно, надто – у серіалах, які є ні чим іншим, як наркотиком для домогосподарок.

http://xfiles.cdom.ru/