День сміху!

Телеканал СТБ

Звідки узявся звичай жартувати саме 1 квітня, ніхто точно сказати не може, але всі звикли до того, що саме цього дня варто бути насторожі! А ми вирішили дізнатися, як найвеселішого дня в році ставляться наші ведучі: Богдан Кутєпов, Валерій Сараула, В’ячеслав Василюк, Олег Дмитрієв та керівник проекту «Моя правда» Ксенія Бугримова.
Богдан Кутєпов, ведучий проекту «За Вікнами»
– Це день, атрибутами якого є неодмінно позитивні емоції, усмішки, гарний настрій. Як на мене, це свято навіть цікавіше за День народження, День св. Валентина чи День захисника Вітчизни. Єдине зауваження, що не варто скочуватися до банальних жартів, кнопок на стільчику і «ой, у тебе ззаду спина біла». Тоді від 1 квітня починає віяти нафталіном. Якщо не спадає на думку яскрава й оригінальна ідея, як із когось покепкувати – не варто пнутись із себе чи панікувати. По-перше, зазирніть в інтернет – там є чимало сценаріїв розіграшів, навіть дуже несподіваних. Однак, не варто й опускатись до тих жартів, коли комусь стає від них боляче або соромно.

Читайте також: всесвітній день посмішки – 7 жовтня, все про свято!

Сам я вперше «пожартував не на жарт» ще в сім років. 1 квітня гостював у бабусі з дідусем в селі Стара Оржиця на Київщині. Там і досі живе багато стареньких, котрих під час Другої світової війни погнали в полон до Німеччини – на роботу. Тепер вони мають статус остарбайтерів і вже кілька разів отримували матеріальну допомогу від Бундестагу. Так от, 1 квітня я грівся собі на печі, коли в хату завітала сусідка баба Оля. Вони щось пліткували про остарбайтерів, обговорювали, коли наступного разу якісь кошти перепадуть. А я слухав це, нічого не розумів – і раптом (не знаю, хто мене за язик потягнув і чого мені це на думку спало) заявив: так біля сільради ж ветеранам по три літри олії на душу видають! Мої родичі посміялись собі – та й годі. А сусідка, певно, зрозуміла все буквально. Пішла з хати. За хвилин 30-40 до нас заходять ще дві бабці з торбами – з кінця села – і кажуть до моєї бабусі: «Олено, бери посуд і ходімо з нами, бо в центрі остарбайтерам олію видають! По 5 літрів на кожного! Пішли, бо раптом не вистачить»!.. Я скочив з печі, вибіг на дорогу – а там вулиця була повна людей. До сільради з усіх боків села тягнувся караван охочих до дармової олії…

Не хочу розповідати, що було потім. Але селяни ще довго згадували мені витівку. Зате, я на все життя засвоїв, що означає приказка «Пішла, як брехня по селу»!

Валерій Сараула, ведучий проекту «Паралельний світ»
– Мій друг чекав затвердження на роль в одному фільмі, дуже хвилювався, хотів пройти. Я подзвонив йому і чужим голосом повідомив, що він затверджений, зйомки завтра, збір в Житомирі, на автовокзалі о 7:00, добиратися своїм ходом, потім усе компенсують… Друг поїхав радісний, добирався важко, коротше, повернувся п’яний і нещасний, сказав, що зйомки відклали на два роки, однак я-то все знав… Та інші теж тихо ХІХІКАЛИ!

В’ячеслав Василюк, ведучий реаліті-шоу «Звана вечеря»
– Я гадаю, що актори без жартів взагалі жити не можуть.Колись у театрі у нас був такий першоквітневий випадок. Приїхав режисер з Америки ставити виставу «Макбет». Після кількох репетицій і кастингів режисер не міг вирішити, хто ж гратиме головну роль.Скориставшись нагодою, один з акторів, добре копіюючи голос режисера, передзвонив майже всім, хто брав участь у виставі і запросив прийти на репетицію в вихідний день, в понеділок, саме 1 квітня. Більшість прийшла до театру і, вибачте за фразу, «поцілувала замок». З лайкою та сміхом люди розійшлися по домівках збагнувши, що це був жарт до 1 квітня. До речі, цим актором був не я. Я був тим, хто «поцілував замок». А той, хто розіграв, отримав догану і добрячий прочухан від колег по роботі!
Олег Дмитрієв, ведучий реаліті-шоу «Звана вечеря»
– Дуже правильна назва цього свята – День СМІХА-ХА-ХА. Свято тих, хто вміє радіти життю й дивитися на його хід тільки під оптимістичним кутом. І подвійно правильно, що в цього дня є ще одна назва – день Дурнів. Дурнів з великої літери. Тільки вони його не відзначають через…, через те, що для них щодня – День СМІХУ!.. У моєму житті було багато розіграшів, але головний, напевно, попереду! Так що, як тільки зі мною відбудеться дійсно курйозна ситуація, я обов’язково вам розповім!

Ксенія Бугримова, керівник проекту «Моя правда»
– Діло було в Одесі. 1 курс джазового музичного училища. Всі інтелегентні люди, любимо музику, сперечаємося в накуреній кімнаті під пляшку вина до ранку, хто кому до душі: Ella Fitzgerald або Red Hot Chili Peppers. І в нашу абсолютно богемну компанію студентів і викладачів ну абсолютно не вписується Ема Леонідівна, пані, яка викладає літературу. Здавалося б, хто як не ми можемо зрозуміти тонку іронію Хемінгуея, Ахматової і т.д… Але ця жінка втілювала в собі все відторгнення прекрасного. У неї були густо обведені чорним олівцем очі, і катишки туші збиралися в куточках. Помаду наша наставниця зберігала в ліфчику, крадькома звідти діставала і ширше за лінію обводила рот. Звичайно, наша психіка, яка ще не окріпнула, не в змозі була сприймати, як вона із завиванням декламує Чехова. У всього курсу з її предмету були погані оцінки… ми намагалися зайняти себе на її уроках чим могли (тоді тільки з’явилися мобільні телефонии, СМС користувалися популярністю.) Ії це жахливо дратувало…

І ось, на 1 квітня (нарешті, я дісталася до суті), ми курсом акуратно відрізали слухавку від міського телефону і презентували його їй: мовляв, дорогий Вчитель, ми довго збирали гроші і даруємо вам абсолютно новий мобільний телефон. Але з’єднує він через оператора. Вона прохолодно прийняла наш подарунок. Недбало поклала в сумку. А ввечері, в деканаті на нараді, вона вирішила похвалитися, як її люблять студенти.. І довго кричала в телефон: «Оператор, з’єднаєте мене з приймальнею!!! Оператор!!» Регіт стояв в деканаті і за його межами, де ми підслуховували. На щастя, нас не видав ні декан, ні преподи (як вже зрозуміло, вона не користувалася популярністю) А вона ще довго писала до “Київстару” скарги про недоумкуватих операторів, що нічого не розуміють і там працюють …
Сьогодні свято 1 квітня дуже популярне, а різноманітності всіляких ідей з приводу того, як пожартувати з друзів і знайомих, просто немає межі. Тож фантазуйте і не проґавте можливість кого-небудь розіграти!