PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Т/с «Коломбо. Убивство з багатьма зауваженнями» | Телеканал СТБ
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Т/с «Коломбо. Убивство з багатьма зауваженнями»

Телеканал СТБ

Лейтенант Коломбо – антипод класичного детектива: він неуважний і несучасний, зі своїм одним оком явно не тягне на красеня, курить дешеві сигари, увесь час ходить у тому самому пожмаканому плащі, їздить на старенькому «Пежо» й коло жінок не впадає, бо давно й безпросвітно одружений (і байдуже, що дружина Коломбо жодного разу не з'являється в кадрі).

Дивіться наступну серію «Коломбо. Вбивство з багатьма зауваженнями» в п’ятницю, 28 березня, о 15:15 на СТБ.


Пітер Фальк (Peter Falk) 16.09.1927 року

За іронією долі, дитинство Пітера Фалька пройшло в містечку Осинінг, що відомо близьким сусідством із американською в'язницею Сінг-Сінг. Мати Пітера була росіянкою, а батько – поляком із угорськими й чеськими лініями в родоводі. Тож аж ніяк не італійцям, як вважають, а братам-слов'янам має завдячувати цей актор своєю чарівністю й гумором.

Батьки Пітера господарювали в галантерейній крамничці й жили непогано – навіть під час Великої депресії. Коли Пітерові виповнилося три роки, вихователька в дитячому саду порадила його матері перевірити в дитини зір – її занепокоїло, що він повертав голову, коли намагався на щось подивитися. Лікар виявив у правому оці хлопчика злоякісну пухлину й порадив видалити око. Операція пройшла успішно. Сам Фальк коментує цей період свого життя так:

«Прекрасно прокинутися й виявити в три роки, що в тебе лише одне око. Пам'ятаю, як ми стояли з мамою біля вітрини галантереї й вибирали мені пов'язку. Щоправда, коли я трошки підріс, мені зробили скляне… У спеку воно завдавало неабияких страждань. Більш практичним було око із пластику, однак воно з'явилося пізніше».

Успішно закінчивши школу, він опинився на роздоріжжі. Стати актором йому й на думку не спадало. Тому 1945 року він поступив у коледж у Нью-Йорку.

«Коли я потрапив туди, то був шокований. Ніяких дівчат. Мало студентів, бо ще тривала війна. Половина хлопців – ветерани, що повернулися з війни вчитися. Вони були дуже серйозними. Я витримав тільки місяць».

Безуспішно спробувавши прорватися на військову службу, він улаштувався в торговельний флот. Якийсь біс увесь час підбивав його на жарти й розіграші.

«Якось у наряді я тинявся кораблем. Один здоровань, Джо, почав у мене питати, як такий молодик як я зміг потрапити в торговельний флот. Я відповів, що в мене невеликі фізичні проблеми. На доказ вийняв два зуби (у мене був міст), потім вийняв око й поклав поряд із зубами. А для більшого ефекту вдав, що відстібаю ногу… Раптово Джо зблід і повідомив, що мусить ненадовго вийти на палубу».

Проплававши півтора року в торговельному флоті, він повертається в університет Нью-Йорка, потім переводиться в інший університет, згодом вивчає соціальні відносини в третьому навчальному закладі. Однак пристрасть до знань не встояла перед любовним захопленням. Слідом за обраницею Пітер вирушає до Парижа. Після різноманітних пригод у Європі він повертається до Нью-Йорка і знову йде вчитися. Саме тоді він зустрічає свою першу дружину, Еліс Майо. У них народилися дві дочки. Розлучившись 1976 року, Пітер і Еліс зберегли прекрасні дружні стосунки.

Після закінчення навчання він став експертом з нерухомості в місті Хартфорді й… поступив в аматорську театральну трупу. Його нестримно вабить театр. У сусіднім місті дає уроки акторської майстерності французька акторка Єва Гальєн. На дорогу йде дві години, однак це не перешкода – адже він твердо вирішив довідатися, як працюють професіонали. Заради цього довелося відмовитися від відпустки.

«Але я все одно спізнювався. Через рух. І моя машина вічно ламалася».

Зрештою мадам Гальєн набридли його запізнення. Пітерові довелося зізнатися, що він живе в іншому місті й узагалі він непрофесійний актор.

«Вона суворо подивилася на мене й хмикнула: "Будете професіоналом". Цього вистачило».

Наступного дня він звільнився з фірми. Єва дала Фалькові рекомендаційний лист до одного з театральних агентств Нью-Йорка. Тут на нього не чекали з розкритими обіймами. Ба більше, усі казали, що не судилося йому потрапити ні в кіно, ні на телеекрани – адже в нього одне око. Ці слова він чутиме ще не раз, однак зупинити його неможливо!

Він одержав маленьку роль у мольєрівському "Дон Жуані", за неї нічого не платили. Мінялися режисери, виконавці Дон Жуана – Фальк незмінно приходив на кожну репетицію. Він одержував другорядні ролі в бродвейських і навколобродвейських постановках, знімався в комедіях і детективах. За роль убивці в малобюджетній гангстерській картині його вперше номінували на "Оскар". Наступного року номінація повторилася, однак перемога знову дісталася іншому. Натомість почалася його довга голлівудська кіно- і телекар'єра.

Фальк не погоджувався зніматися в серіалі «Коломбо», не уявляв, що можна щотижня пропонувати глядачам цікаву історію.

«Коломбо – наче антипод Шерлока Холмса. Холмс – аристократ. Коломбо – людина натовпу: брудний старий плащ, собака, дружина… Однак у методі роботи двох цих різних сищиків є щось спільне. І ще він людяний. Він цікавиться тим самим, чим і прості смертні. Думаю, багато б хто хотів, щоб поліцейські були так не схожі на поліцейських, як Коломбо. У сучасному світі Коломбо здається чарівно несучасним. Він ненавидить застосування сили, вічно губить пістолет і олівець. А потім – ключ знайдено, таємниця розкрита. І ще є сигара. Не пам'ятаю, хто придумав, що я маю курити сигари. Гадаю, що це моя ідея. Шалено люблю курити, сигара робить тебе дуже мужнім, набагато більш мужнім, ніж сигарета».

А на другий рік знімань режисер вирішив, що лейтенантові потрібен собака. У самого артиста та його другої дружини, теж актриси, Шейри Деніз (вони разом понад двадцять років) п'ять собак: два пекінеси, ши-цу та дві дворняги, яких Фальки врятували від собаколовів. Уся ця різношерста компанія проживає в спальні артиста в його будинку на Беверлі-Хіллз. У будинку дев'ять кімнат, п'ять ванних кімнат і плавальний басейн.

http://kolombo-serial.ru/

Форум серіалу «Коломбо» тут