Т/с «Секретні матеріали. Демони»

Телеканал СТБ

Малдер переживає схоже на сон видіння, мабуть, спогад із його дитинства, де він бачить своїх матір і батька, вираз облич яких не залишає сумнівів у тім, що в їхній будинок прийшла страшна трагедія. Малдер прокидається в кімнаті мотелю, весь мокрий від поту, і виявляє, що його руки й сорочка перемазані кров'ю. Він телефонує Скаллі, і та негайно приїжджає в мотель, щоб допомогти. Важко переживаючи провал пам'яті, Малдер не може пригадати, як він потрапив у мотель. Скаллі виявляє, що з пістолета напарника були зроблені два постріли. Також вона з'ясовує, що машина, припаркована поруч із номером Малдера, належить Девіду й Емі Кассандра. Агенти починають своє розслідування!

Дивіться т/с «Секретні матеріали. Демони» у вівторок, 11 березня, о 23:45 на СТБ.


Історія серіалу: як усе починалося!

Крис Картер перше ніж стати постановником і сценаристом, попрацював редактором у кількох журналах. Потім він писав кілька років сценарії сімейних шоу й серіалів у телекомпанії Уолта Діснея; працював на NBC.

1992 року він укладає контракт із телекомпанією «ХХ століття Фокс». Можна стверджувати, що він прийшов сюди задля здійснення своєї мрії, котру він виношував останнім часом. Картер, шанувальник фантастичних серіалів, гостро відчував дефіцит новенького в цій неосяжній сфері паранормального на телебаченні. Він ризикнув створити щось нове, абсолютно незвичайне й революційне в жанрі телесеріалу. І недарма в пошуках цікавих сюжетів Картер передивився в архівах купу наукової, науково-популярної літератури й просто бульварних газет. Особливо його цікавила проблема викрадень людей інопланетянами.

Девід Духовни в одному зі своїх інтерв'ю зауважує, що «ідея «Секретних матеріалів» з'явилася після того, як Крис прочитав у якійсь газеті, що три відсотки американців вірять, що були викрадені колись прибульцями». Поштовхом для створення серіалу послугував і Розуельський інцидент – катастрофа літаючої тарілки біля міста Розуелл, штат Нью-Мексико, 1947 року.

Визначивши приблизний жанр і тему картини, Картеру залишилося створити «портрети» головних героїв. На допомогу прийшов успіх фільму "Мовчання ягняти", де дивну справу розслідувала агент ФБР. І він з радістю бере цю ідею, адже кому ще, як не агентові ФБР займатися розслідуванням паранормальних явищ? Ліпше – двом агентам, чоловікові й жінці. Він – вірить у все непоясненне, вона – розсудлива й не поділяє його поглядів. І вже на початку 90-х Картер розповідає президентові студії «Фокс» про свій проект. Він сподівався, що його дітище поставлять в ефірний час (prime-time), який компанія закріпила за комедіями й бойовиками. Однак компанія, побоюючись невиправданого ризику, не зважилася запустити в prime-time геть новий жанр серед комедій і звичайних серіалів, про що незабаром пошкодує.

Рейтинг «The X-files», показ якого почався у вересні 1993 року, побив усі рекорди популярності. Аудиторія росла, наче сніжна грудка; з'явилися армії фанатів, що охрестили себе X-philes; почали з'являтися в Інтернеті тисячі сайтів, присвячені серіалові й акторам. Перший сезон завершився на піку рейтингу, а новий почався з іще більшим завоюванням аудиторії й у середині 2 сезону був відзначений рекорд – рейтинг досяг індексу 11,3, що відповідало 10,8 телевізорам (це, зауважте, тільки в США!). І «Фокс» переносить серіал з п'ятниці на неділю.

Цікаво відзначити й оцінки критиків. Почавши з сірих, абсолютно звичайних рекламних заяв на кшталт «серіал має бути цікавим», уже в листопаді 1993 року критики по-справжньому його оцінили й уже не просто радили, а запевняли дивитися це унікальне видовище, що «стає дедалі кращим. Оригінальнішим. І страшнішим». Впливовий журнал Entertainment Weekly пророкував серіалові повний провал («цей серіал – провальний»). Однак уже перед 2 сезоном журнал виніс афішу на обкладинку. В оцінці зійшлися й широкий загал, і високочолі критики!

http://www.thex-files.ru/