Т/с «Секретні матеріали. Леонард Бетс»

Телеканал СТБ

Мішель Уїлкес – співробітниця служби швидкої допомоги, жене реанімобіль вулицями Філадельфії, бо її висококваліфікований партнер, Леонард Бетс, намагається врятувати людину від смерті. Коли санітарна машина намагається проскочити через перехрестя, то одержує бічний удар від вантажівки. Уїлкес залишається живою, однак вона виявляє поруч обезголовлений труп Бетса. Малдер і Скаллі одержують справу, коли труп Бетса зникає з моргу лікарні. Скаллі припускає, що хтось спробував захопити тіло з метою нелегального продажу постачальникам донорських органів. Записи камери охорони показують невідому людину з дивними викривленнями навколо ділянки голови, що залишає лікарню без тіла Бетса. Малдер допомагає Скаллі обшукати відділення біоматеріалів лікарні. Агенти знаходять загублену голову, та де інші частини тіла – залишається таємницею.

Дивіться т/с «Секретні матеріали. Леонард Бетс» у четвер, 21 лютого, о 23:45 на СТБ.


Джилліан Лі Андерсон (Gillian Leigh Anderson)

Дата народження: 9 серпня 1968 р.

Місце народження: шпиталь св. Марії, Чикаго, штат Іллінойс, США

Волосся: від природи світле (попелясте або русяве), але зазвичай пофарбоване в рудий колір

Очі: сіро-блакитні

Зріст: 158 см

Батьки: Едвард і Розмарі Андерсон

Брати/сестри: Зоя й Ейрон Андерсон

Родинний стан: була одружена із Клайдом Клотцем, нині розлучена

Діти: Пайпер Мару Андерсон

Хоча Андерсон і народилася в Чикаго, більша частина її дитинства пройшла в Англії – там батько Джилліан, Едвард, навчався в кіношколі Ковент-Гардена. Тільки через вісім років родина знову перебралася до Штатів – у штат Мічиган, де Едвард став начальником поствиробничого відділу на кіностудії. Ну а Джил на новому місці було непереливки: вона "не вписувалася" у компанію місцевих дітлахів. Почасти провиною тому був англійський акцент дівчинки: американська англійська дійсно далека пішла від своїх джерел, тож "класичну" англійську Андерсон частенько не розуміли навіть її шкільні вчителі. Найобразливіше, що коли Джилліан училася в Лондоні, ситуація була зворотною: її дражнили за американський акцент. Тож шкільне життя, можна сказати, не склалося. Зрештою Джилліан прославилася на всю школу як відчайдушна бешкетниця, котра частенько зчиняла бійки й шокувала громадськість ексцентричним вбранням і ненормативною лексикою. Якось – винятково з почуття протесту – вона спорудила собі на голові барвистий "ірокез" і навісила в ніздрю сергу. Кілька разів її ледь не виганяли зі школи за вічні "фокуси". Успішність у неї була ще та (Джил потім із гордістю згадувала, що завжди була "трієчницею"); а якось її навіть запроторили до відділку (за те, що залила клеєм замкову щілину шкільних дверей напередодні випускного балу).

Однокласники й учителі вважали Джилліан "проблемним підлітком" і трохи побоювалися, однак Джил саме це й подобалося, і мінятися вона не мала наміру. З дитинства вона була незалежною й властолюбною, не вміла й не хотіла стримувати свої емоції, тож злість або образа відразу виливалися з неї, немов водоспад. Та якось вона виявила, що акторська гра дає їй можливість "цілком виразити себе".

Уперше Джилліан вийшла на сцену в 12 років – тоді їй дісталася роль Аліси в шкільній виставі. Але на той час гра була їй ще, власне, байдужа. Потім учителька літератури з педагогічних міркувань дала їй роль Джульєтти, й її гра мала на диво шалений успіх. Після школи Андерсон почала навчатися в Національному театрі Великої Британії в Університеті Корнелл і в Театральній школі Гудмана при Чиказькому університеті DePaul. Спочатку навчання не надто її захоплювало, потім вона "втягнулася в процес і почала одержувати від цього задоволення". У віці 22 років, одержавши диплом акторки, вона вирішила, що настав час заявити про себе світові, і присвятила себе театру, присягнувши, що нізащо не зніматиметься в кіно, надто – у серіалах, які є ні чим іншим, як наркотиком для домогосподарок.

http://xfiles.cdom.ru/