Детективний серіал «Кулагін і партнери. Подарунок»

Телеканал СТБ

Сьогодні в агентство до Кулагіна звернувся колишній спортсмен, майстер спорту зі стрільби Андрій Розиграєв. Напередодні йому поштою надійшла дуже дивна посилка. У ній лежав автомат зі снайперським прицілом і записка загадкового змісту:

Андрію, цей подарунок допоможе тобі вирішити чимало проблем. Це не жарт! І рекомендую поставитися до цього серйозно. Не раджу звертатися до міліції – ствол засвічений! Ніхто не повірить, що ти не причетний до історії цієї зброї.
З повагою, твій друг

… А після цього в його квартирі пролунав телефонний дзвінок і йому сказали, щоб він узяв замовлення на вбивство. Кого й коли він має убити, обіцяли повідомити пізніше.

Дивіться детективний серіал «Кулагін і партнери. Подарунок» у понеділок, 18 лютого, о 21:30 на СТБ.


Снайпер.

Слово походить від англ. snipe – «бекас», дрібний і обережний птах, полювання на якого вимагає ретельного маскування й стрілянини з великої відстані.

Одинаки-диверсанти існували давно. За Петра I і пізніше були підрозділи добірних стрільців. Однак снайперська стрільба з'явилася відносно недавно, у середині XIX століття (раніше просто не було досить точної зброї). У російсько-турецькій війні одинаки-англійці з далекобійних штуцерів зі зробленими на замовлення прицілами знімали російських солдатів і офіцерів. Саме із часів Кримської війни в російській армії виникла дурна прикмета щодо прикурювання трьох людей від одного сірника (коли прикурював перший, снайпер реагував на спалах, коли другий – враховував випередження на перенос вогню, а третій курець одержував кулю в голову).

Згодом в англо-бурських війнах бури (голландські поселенці) розстрілювали англійських солдатів навіть, здавалося б, у найбезпечніших місцях. Збіг, але правило «Від одного сірника трьом не прикурювати» з'явилося й у англійців.

Диверсійний досвід бурів не був узагальнений, і в Першій світовій війні снайпери практично не використовувалися. Головний розрахунок був на щільність вогню.

За Сталіна загальновійськової снайперської та протиснайперської підготовки не проводилося, була лише негласна підготовка невеликих груп співробітників ОГПУ НКВС, призначених для виконання спеціальних завдань. Приціл був копією прицілу Carl Zeiss, гвинтівка – та сама гвинтівка Мосина, що й у солдатів, але добиралися найбільш удалі стволи.

У тридцяті роки в СРСР був популярний рух «ворошиловських стрільців». Це, безумовно, допомогло снайперській підготовці (однак снайперській тактиці й використанню оптичного прицілу, певна річ, не вчили).

Серед радянсько-фінської війни радянські війська зіткнулися з підготовленими фінськими снайперами, яких називали «зозулями». Війна завершилась важкою перемогою; зі снайперів же мало хто був убитий або захоплений.

Під час Великої Вітчизняної війни була негайно підготовлена велика кількість снайперів. Стріляли головно із трилінійної гвинтівки Мосина. У СРСР були й інші снайперські гвинтівки (наприклад, Людмила Павличенко використовувала СВТ), однак за бойовими якостями вони не могли зрівнятися з перевіреною «трилінійкою». Тактика «снайперського терору» підтвердила свою ефективність.

Єдине нововведення в снайперській тактиці, що відбулося з тих часів, – це стрілянина по встаткуванню (радіостанціям, літакам тощо) з великих відстаней (1 км і більше) особливо потужними патронами.

http://ru.wikipedia.org/

Повторення 19 лютого о 13:50 на СТБ.