«Російські сенсації. Нові таємниці російського Голівуду»

Телеканал СТБ

По той бік екрана. Секретне життя кінозірок і невідомі шедеври на полицях кінофондів. Він був голосом блондина в чорному черевику. Француз Рішар і російській актор Ясулович уперше подивляться один одному в обличчя. Лебедина пісня невловимого месника. Як легендарного Яшку Цигана зробили негром? Долі, розбиті об кіноплівку: хто зламав життя радянській Бріджит Бардо? І кого звів у могилу Сашко Білий?

Дивіться «Російські сенсації. Нові таємниці російського Голівуду» у вівторок, 5 лютого, о 20:20 на СТБ.


Яшка Циган.

Циганча-Яшку шукали по всій країні, провели проби понад восьми тисяч дітей, а знайшли Васю Васильєва у Владимирській області, де він жив разом із тринадцятьма братами й сестрами. Вася народився й до шести років жив у справжньому циганському таборі, а потім вийшла постанова про осіле життя циганів. Хлопчик був дуже талановитий, і непогано вчився, незважаючи на те, що з 12 років йому доводилося ще й працювати. Співати, танцювати й триматися в сідлі він умів з пелюшок і навчав цьому всіх охочих місцевих дітлахів. Хлопець і не думав ставати артистом, його більше вабили трактори, однак доля розпорядилася інакше.

Після «Невловимих месників» хлопцеві почали надходити пропозиції від різних режисерів, але він усім відмовляв, бо порівняно із зіграним героєм інші ролі здавалися йому невиразними. Більше актор ніколи не знімався в кіно, так і залишившись для шанувальників задерикуватим, рухливим і музичним Яшею-циганом.

Відразу після виходу на екрани першої картини трилогії, Васильєва запросили в циганський театр «Ромен», там юнак закінчив студію драматичного актора. Але працював у театрі молодий актор не довго. По-перше, зарплата артиста була замалою, лише 90 карбованців, а, крім того, волелюбного Василя гнітила повна залежність від режисера. Попрацювавши в театрі два роки, Васильєв іде на естраду, у Ленконцерт, гастролює країною з концертами – актор з дитинства складає пісні й співає їх під власний акомпанемент на гітарі. Одного разу, під час довгого гастрольного турне по Півночі, Васильєву подарували живе ведмежа на ім’я Машенька. Довгий час Машенька жила разом із артистом: ночувала в готелях, літала в літаках і гвинтокрилах, виходила із циганом на сцену… поки не перетворилася на велику, дебелу ведмедицю. Її довелося залишити в Петропавловську-Камчатському, у зоопарку, але дотепер артист згадує свою дику подружку й дуже за нею сумує.

Незабаром Ленконцерт виділяє артистові квартиру в Ленінграді, і циган кочовий став осілим. Щоправда, наявність власного житла не заважала йому й далі гастролювати та зустрічатися зі старими друзями-месниками. Найчастіше четвірка збиралася в гостях у свого кіношного лідера Даньки, актора Віктора Косих – ділилися планами, обмінювалися новинами. Васильєв відрізнявся своєю неприборканою фантазією, грандіозними планами й нестримним оптимізмом, він завжди мріяв відкрити культурний центр, знімати своє кіно, заснувати фонд, через який би багаті цигани із усього миру надавали підтримку бідним і допомагали розвитку культурної спадщини російських циганів. Його бізнес по-циганському полягав у такому: взяти в іноземних інвесторів гроші на знімання кіно, вкласти їх у яке-небудь промислове виробництво, заробити на цьому ще більше грошей, частину з яких чесно витратити на знімання запланованого фільму, а решту одержати у вигляді прибутку. На превеликий жаль артиста, поки інвестори його пропозицією не зацікавилися, тому Васильєв улаштувався у Твері, зайнявся торгівлею, керував місцевим культурним центром і далі давав концерти. І як і раніше мріяв знімати кіно – Васильєв задумав знову зібратися вчотирьох і зняти продовження «Невловимих», він упевнений, що цей фільм, як і колишні, стане лідером прокату, а як сюжет він хотів би взяти подвиги дорослих невловимих у роки Великої Вітчизняної війни, або ж їхнє мирне життя сьогодні. Щоправда, Васильєв, напевно, забув порахувати, що зараз вік четвірки месників уже перевалив би за сотню років.

Розповідаючи про пригоди Василя Федоровича Васильєва, неможна не згадати, як склалося його особисте життя. Зі своєю дружиною він познайомився, як це зазвичай і буває, абсолютно випадково. Одного разу, опинившись у Ленінграді, він вирішив заїхати в гості на Великдень до однієї знайомої циганської акторки й закохався…Ні, не в акторку, не в когось із її гостей, а в образ на світлині, що стояла на полиці. Виявилося, що ця дівчина – подружка онучки акторки, учениця балетного училища. Хоч як циган завойовував серце красуні – запрошував на свої концерти цілий балетний клас, організовував свої гастролі разом із танцювальним колективом своєї обраниці. Цілий рік Вася й Марина разом репетирували, виступали, колесили теренами Батьківщини, поки Василь зважився, нарешті, освідчитися дівчині. Цей шлюб виявився на все життя, сьогодні в сім'ї дві дорослі дочки Єсенія 24-х років і Христина – 18-ти.

http://zapiski-rep.sitecity.ru/