«Городок. Нові росіяни нашого городка»

Телеканал СТБ

Якби інопланетяни запитали «які ви?», можна було б їм дати касету із програмою «Городка», і вони побачили б, що ми дуже різні – розумні й не дуже, тверезі й не зовсім, добрі та злі, смішні та веселі.

Уперше мешканці «Городка» зустрілися із глядачами навесні 1993 року. Беззмінними авторами, а також виконавцями ролей усіх персонажів, що населяють «Городок», є Ілля Олейников і Юрій Стоянов. Творці програми обрали для себе жанр «маленького кіно» на телевізійному екрані.

У «Городку» перетворюються на фарс найвиродливіші явища нашого життя. Доводячи їх до абсурду, ведучі змушують телеглядача глузувати з себе.

Дивіться «Городок. Нові росіяни нашого городка» у п'ятницю, 1 лютого, о 19:25 на СТБ.


Юрій Стоянов: «Шість жінок на мене одного. Щастя!»

Будь-який співробітник петербурзької студії "Позитив", де знімається популярна телепрограма "Городок", підтвердить: такого працелюба, як їхній шеф, годі й знайти. Юрій Миколайович днює й ночує в офісі на Фонтанці й навіть квартиру купив собі спеціально у дванадцяти хвилинах ходьби від роботи. Протягом 12 років Юрій Стоянов разом із Іллею Олейниковим тягнуть "Городок" на собі, незмінно домагаючись не лише високих рейтингів, а й, що нині велика рідкість, гумору гідної якості.

– Юрію, а ви взагалі відпочивати вмієте?

– Погано. Начебто приємно змінити обстановку: поїхати на дачу, на море, до спекотних країн. Однак на другий день відпустки починаю мучити себе й навколишніх: "Навіщо я сюди приїхав? Учора виспався, сьогодні погуляв – що мені тут робити ще цілий тиждень? Годі, я вже відпочив!" Починають крутитися думки: "А раптом за той час, що я тут дурня клею, з'являться два хлопчики, придумають іншу смішну передачу й нам більше на телебаченні не буде чого робити?" Це все від непевності в собі…

– Народний артист Росії, чотири рази лауреат вищої телевізійної премії "Тефі", володар усіляких титулів і звань, виявляється, не впевнений у собі!

– Певна річ. Однак, знаєте, поки я не впевнений у собі, щось виходитиме в цьому житті! Тільки-но така людина, як я, скаже: "Життя вдалося!" – край, можна йти на пенсію.

– Друзі й колеги називають вас людиною одержимою…

– На мій погляд, є "люди ідеї", й є "люди себе". Одержимість буває різною, і кожна вважається гріхом. Так записано в Біблії. Однак, як на мене, якщо ти грішний, то ліпше бути одержимим якоюсь улюбленою справою, ніж собою улюбленим. Мабуть, я таки належу до людей, які себе не дуже люблять. Мене тішить насамперед моя робота. Взагалі найвеличніші хвилини, коли ти щось придумуєш, твориш.

– Ілля Олейников, ваш колега по "Городку", останнім часом всерйоз захопився фітнесом… А ви чому не відвідуєте тренажерний клуб?

– Ви хочете запитати: чи міг би я у свої 47 років проводити по дві години за день у фітнес-клубі? Міг би, та тільки, якби щось загрожувало напряму моєму життю. Міг би, якби зателефонував Микита Михалков і сказав: "Запрошую тебе знятися в моїй картині, але з умовою – мінус 20 кілограмів!" Повірте, я б продемонстрував неабияку любов до фітнесу. Або прийшов би факс від Люка Бессона: "Юро, мінус сорок кілограмів!" – за два місяці буде мінус сорок.

– Але ви нещодавно й так схудли!

– Перед операцією з видалення каменів у жовчному міхурі лікарі порадили скинути вагу, і я сів на дієту, скинувши за місяць 15 кіло.

– Напевно, вам було нелегко. Адже ви – знаний гурман. Подейкують, спеціально можете злітати в Париж, щоб пообідати там у гарному ресторані.

– Чутки! У Парижі я взагалі не був. Але злітати поїсти – дійсно можу. Однак із Пітера до Москви, яку нині вважаю кулінарною столицею світу. Однак це тільки на великі свята. А так я взагалі після сьомої вечора нічого не їм: слід тримати себе у формі. Адже я не маю права ні на один лікарняний, бо роблю щотижневу передачу. Неможливо уявити, щоб я зателефонував у Москву на телебачення й сказав: "Я занедужав, на "Городок" не чекайте!" У нашому договорі із ТБ написано, що штрафні санкції у разі невиходу в ефір становлять чи не триста відсотків від вартості передачі. Це дуже велика сума, у нас її просто немає.

– А якщо Стоянов таки занедужав?

– Буває. Спину якось прихопило. Валізу підняв, аж гульк – і залишаєшся у вигляді букви "г". Тому на мені на роботі майже завжди два спеціальних пояси, які тримають хребет. Два корсети – і спина пряма.

– Ну а раптом ви застудилися?

– Три корсети! (сміється).

– Вас тримає в тонусі те, що ви зараз молодий батько, люблячий чоловік, глава великого сімейства?

– На мій погляд, багато які з моїх проблем колись виникали від нестабільності мого сімейного життя. Я одружився рано, потім пішов до іншої жінки через велике кохання, залишивши двох синів. Через деякий час знову пішов до іншої, знову через кохання. Багато чого було, про що не дуже хочеться згадувати… Тепер я одружився остаточно й безповоротно. У мене обожнена дружина Олена, у нас три дівчинки – Ксеня, Настя й Катруся. Від маленької дочки Катрусі просто божеволію. Це фантастика! Якби в мене була можливість усе кинути й дивитися на дочку, спілкуватися з нею, я б це із задоволенням зробив. У мене зараз удома три дівчинки, дружина, нянечка й моя рідна тітка, котра няньчила ще мене, а тепер допомагає з молодшенькою. Шість жінок на мене одного. Щастя!

– За 12 років існування програми "Городок" ви зіграли зо тисячу жінок… Удалося проникнути в таємниці жіночої душі?

– Я дійшов до несподіваних для себе висновків. Я переконаний, що чутки про жіноче підступництво, про жіночу хитрість перебільшені. Хоч як дивно, мужики значно більш заздрісні, більш схильні до інтриг, у них складніша й заплутаніша мотивація. Жіночі ж заздрість і інтриганство виникають від дуже простих речей – від болю, від образи й, власне, від любові або від нелюбові. У чоловіків набагато більше причин, щоб стати підлим, заздрим, підступним. А зрештою це все неминуче б'є по печінці, по нервах, по здоров'ю! От і йдуть мужики з життя раніше…

http://gorodok.tv/

Повторення в суботу, 2 лютого, о 13:20 на СТБ.