«Городок. Парад приколів»

Телеканал СТБ

У цьому випуску немає ні історій, ні жахів, ні антиреклами. Тільки прихована камера! Парад приколів від поліклініки до стадіону. Від паркану й до обіду. У цьому випуску місце дії всіх історій, жахів і приколів – Пригородок: сади й городи наших співгромадян сонячного літнього дня.
Дивіться програму «Городок. Парад приколів» у п'ятницю, 18 січня, о 19:15 на СТБ.


Усі люди народилися завдяки мамі й тату. І тільки жителі Городка з'явилися на світ завдяки татові й татові: Іллі та Юркові. І батьки-засновники Городка й далі щороку збільшують його населення приблизно на 500 персонажів.
Юрій Стоянов
Стоянов Юрій Миколайович. Просто не міг не народитися в Одесі. І зробив це 10 липня 1957 року в сім'ї лікаря й учительки. Він не міг не народитися 10 липня, бо саме цього дня за 180 км від Одеси (у Кишиневі) відзначали 10-й день народження маленького Іллюші.
Будучи сином гінеколога, Юрко прославився в школі тим, що у творі на тему «Місце роботи мого батька» перемалював ілюстрацію з підручника з гінекології. Ще в школі він почав колотися. І доколовся до звання майстра спорту з фехтування. З дитинства мріяв вирости великим артистом, та доріс лише до 183 сантиметрів.
Після школи Юрій пішов у Державний інститут театрального мистецтва (ДІТМ). І пройшов в інститут легко, з першого разу, бо важив тоді лише 70 кг, а двері там були досить широкі. Закінчивши ДІТМ 1978 року, він відразу поїхав далеко на Північ – у Ленінград. Там він 17 років прослужив у «Большому драматичному театрі» (БДТ) і вийшов у відставку з посади Моцарта з вистави «Амадеус».
1990 року Юрко з'явився на телеекрані й не злазить із його донині. 1993 року разом із Іллею Олейниковим заснував програму «Городок» й є її режисером-постановником, актором, автором сценарію, монтажером, водієм, а також одночасно є ангелом і жахом усієї знімальної групи.
2001 року здобув звання народного артиста Російської Федерації. І неабияк здивувався, бо його попереднім званням було «єфрейтор».
Родинний стан: одружений, одружений, одружений. З невеличкими перервами. Сини живуть у Москві, дочки – у Петербурзі, Стоянов – у літаку Москва – Петербург. Захоплення: дружина Олена, робота, дружина Олена, робота, дружина Олена. Улітку – водний мотоцикл. Любить: смачненько попоїсти. Не любить: несмачненько попоїсти.

Ілля Олейников
Олейников (Клявер) Ілля Львович. Народився в Кишиневі (це місто за 180 км від Одеси) 10 липня 1947 року в сім'ї службовця й домогосподарки.
І зробив це як завжди з наміром і завчасно, тобто рівно на 10 років раніше за Юру.
Батьки з перших пелюшок побачили в дитині велику органіку й яскравий талант виконавця. Вони найняли маляті вчителів музики, та оскільки вчителі займалися з ним скрипкою й акордеоном, в Іллі відразу ж зародилася любов до рояля. Цю любов до рояля він проніс через все життя. Бо любов носити набагато легше за рояль. Свій перший іспит у мистецтві молоде дарування складало перед гостями на новій табуретці. Обоє іспит витримали успішно. Особливо табуретка.
Потім була звичайна молдавська школа, після якої в Іллі, певна річ, була лише одна дорога – на відділення клоунади до циркового училища. Там чудові педагоги за довгі роки навчання змогли навчити Іллю багато чому, але, головне, тому, що повністю це відділення називалося так: «відділення клоунади, мовних і музично-ексцентричних жанрів Московського державного училища циркового й естрадного мистецтва».
Потім пішли роки концертів – спочатку Москонцерту, потім Ленконцерту. На концертах він був таким переконливим і органічним, що після одного з них йому довелося одружитися. Дружина Ірина оточила його турботою й увагою, тобто, кажучи мовою військових, Ілля опинився в оточенні. Потім була перемога на Всеросійському конкурсі артистів естради, яка довела, що хлопчика в дитинстві ставили на правильну табуретку. Потім з'явився син Денис, якому, здається, нещодавно варили кашку, і раптом він уже сам заварив із другом «Чай удвох». Потім з'явилися Юра, «Городок» і через 8 років Ілля майже одночасно здобув відразу два почесних звання: народного артиста Російської Федерації й діда.
Та хай там куди доля заносила Іллю: у купе або в літаку, у каюті або в автомобілі, у гвинтокрилі або в оленячій запряжці, скрізь він дістає рояль і починає складати музику. А складає він її цілими мюзиклами.
Словом, ця людина може з гордістю сказати: «Я пройшов великий шлях від табуретки до телевізора».
http://gorodok.tv/